Публікація
Тримав позиції під обстрілами і дивом вижив: історія поліцейського стрілецького батальйону Рівненщини
15:00, 21 Березня
Поліцейський стрілецького батальйону Рівненщини, відомий під псевдо Маркус, вижив під обстрілами та атаками дронів, евакуював загиблого побратима і отримав відзнаку «Золотий хрест» від Президента України.
З 2023 року Маркус працював інспектором сектору реагування у поліції Сарн. У червні 2024 року він без вагань долучився до новоствореного стрілецького батальйону поліції Рівненщини.
Боєць зізнається, що перед відправкою на фронт не міг повністю уявити масштаби війни:
«Окупанти б’ють безпощадно, витрачаючи велику кількість дронів навіть на одного бійця. Здається, у них відсутній здоровий глузд. Розуміючи, що йдуть на вірну смерть, усе одно лізуть».
Під час першого виходу на позиції Маркус ще не усвідомлював, що на нього чекає. Лише після вибухів і атак FPV-дронів він зрозумів, що перебуває на передовій.
«Тоді нашим завданням було зайти на позицію та утримувати її. Іноді ці позиції були геть не облаштовані, просто яма. Але треба було щонайменше два тижні нести службу. І ми з побратимами впоралися», — розповідає він.
Небезпека переслідує бійців постійно. Одного разу на позиції Маркус отримав повідомлення по рації про наближення російських військових. Завдяки виявленню ворога дроном, побратимам вдалося знищити ворожу групу з повітря.
«Наше укриття спалили майже повністю. Води не було зовсім — пили з річки. Згодом вдалося відійти на іншу позицію, але вже через два дні її також знищили росіяни. Ми дивом уціліли. Мабуть, ще судилося пожити», — розповідає Маркус.
Тяжким спогадом для Маркуса став день загибелі його побратима Сергія Мовчуна. Маркус разом із Титаном змінили колег, а наступного дня Сергій з напарником потрапили під обстріл. Попри небезпеку, Маркус одним із перших погодився брати участь у евакуації загиблого.
«Тіло Сергія вдалося повернути у кілька етапів. Я брав участь у першому, під щільним вогнем і атаками дронів, піднімаючись крутою горою по мокрій глині. Потім інші побратими завершили евакуацію», — каже боєць.
За цей героїчний вчинок Маркуса відзначили нагрудним знаком Збройних сил України «Золотий хрест».
Дивом Маркус вижив і під час наступної атаки дронів.
«Нам сказали йти конкретним маршрутом, а через певну відстань повернути на стежку. Але через обстріл вона була завалена гіллям, і ми її пропустили. Пішли далі, впритул наблизившись до ворога. Нас засікли дрони й почали обстрілювати. Я притулився до стовбура дерева, а дрон кружляв навколо, намагаючись мене уразити. Було кілька скидів під ноги, але вони не спрацювали на повну силу, тож я не постраждав», — пригадує військовий.
Поліцейському пощастило і з наступним дроном — він зачепився за гілля іншого дерева й там здетонував. Тоді загинув його побратим. У небі Маркус помітив ще один дрон і вскочив у найближче укриття. Вночі боєць провів час у підвалі, фактично поруч із ворогом:
«Там просидів усю ніч, прощаючись із життям. Адже якщо мене засікли — позицію рознесуть до землі… Молився та згадував сім’ю… Уранці почав вибиратися, оминув на вході дрон-“ждун” та пробирався далі через кущі. Заплутався в колючому дроті, впав, але помирати під ворожими дронами в небі не хотілося».
Зрештою Маркусу вдалося дістатися до своїх.
Вдома його чекали батьки, дружина та 8-річна донька. У грудні 2025 року поліцейський повернувся на Рівненщину та нарешті зміг обійняти рідних.
Нині Маркус продовжує службу у стрілецькому батальйоні, захищаючи рідну землю з вірою в Перемогу та надією на швидке вигнання російського окупанта.
