Публікація
118 років від дня народження Тараса Бульби-Боровця — засновника «Поліської Січі»
17:30, 09 Березня
Сьогодні, 9 березня виповнюється 115 років від дня народження Тараса Бульби-Боровця — генерала-хорунжого, діяча українського повстанського руху та засновника УПА «Поліська Січ». Він був одним із організаторів збройної боротьби за українську державність під час Другої світової війни та творцем так званої Олевської республіки.
Публікація зроблена за матеріалами “Історичної Волині”.
Тарас Бульба-Боровець народився 9 березня 1908 року в селі Бистричі на Рівненщині. Через складні матеріальні обставини родини він не мав можливості навчатися у школі, тому здобував знання самотужки. З юних років багато читав і цікавився політичним життям.
До національно-визвольного руху Боровець долучився ще в молодому віці. Важливу роль у цьому відіграв сотник Василь Раєвський, який у 1932 році познайомив його з полковником армії Української Народної Республіки Іваном Литвиненком. Саме він побачив у молодому Боровцеві організаторські здібності та залучив до підпільної діяльності.
У 1934 році Тараса Боровця за зв’язки з Організацією українських націоналістів та написання книги антипольського спрямування «Пан депутат у Сеймі» заарештували. Він провів три роки у польському концентраційному таборі в Березі Картузькій, де познайомився з багатьма представниками українського націоналістичного руху.
Початок Другої світової війни застав його у Варшаві. Після подій 1939 року Боровець повернувся на Полісся, де займався організацією націоналістичного підпілля. У 1940 році він таємно перейшов кордон між Німеччиною та Радянським Союзом і дістався містечка Степань на Рівненщині.
З початком німецько-радянської війни створене ним підпілля стало основою військового формування «Поліська Січ». Центр діяльності розташовувався у Сарнах і контролював значну територію Полісся.
У серпні 1941 року загони Бульби-Боровця увійшли до міста Олевськ на Житомирщині, де було запроваджено українське самоврядування, створено міліцію та сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ». Упродовж серпня–листопада 1941 року місто стало центром так званої Олевської республіки — території з українською адміністрацією.
Навесні 1943 року підрозділи Бульби-Боровця налічували від 10 до 20 тисяч бійців і були однією з найбільших військових сил на Волині та Поділлі. Того ж року він вів переговори щодо об’єднання з іншими підрозділами УПА, однак не погодився на підпорядкування єдиному командуванню.
У липні 1943 року Бульба-Боровець перейменував свої загони на Українську народно-революційну армію (УНРА). Наприкінці того ж року його заарештувало гестапо, після чого він потрапив до концтабору Заксенгаузен у Німеччині.
Після завершення Другої світової війни Боровець жив в еміграції у Західній Німеччині, а з 1948 року — у Канаді. Там він займався громадською та публіцистичною діяльністю, був організатором Української народної гвардії та співпрацював з українськими еміграційними виданнями.
Помер Тарас Бульба-Боровець 15 травня 1981 року. Похований у США на українському цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
