Публікація
Вогонь Пласту в серці: пам’яті Антоніни Горохович
15:50, 02 Березня
2 березня 1913 року у селі Межиріч на Волині, недалеко від Рівного народилася Тоня Горохович. Антоніна Тихонівна Горохович (1913–1997) — інженериня-агрономка, магістерка філософії, письменниця, журналістка, редакторка, громадська діячка та видатна пластунка. Вона присвятила своє життя розвитку українського громадського руху, вихованню молоді та освіті на еміграції.
Від Волині до Канади вона залишила глибокий слід у Пласті, Союзі Українок та педагогічній діяльності.
Уже з юності її цікавило громадське життя, особливо діяльність жіночих організацій. Вона пройшла курс організаторок у Союзі Українок у Львові та працювала секретаркою управи Союзу Українок Волині. Навіть після розпуску товариства польською окупаційною владою Горохович активно співпрацювала з Міленою Рудницькою, організовувала гуртки СУ та спеціальні курси для діловодів.
Незважаючи на активну громадську діяльність, Антоніна прагнула професійної освіти. Вона навчалася на філологічному факультеті Львівського університету та на агрономічному відділі у Дублянах, проте війна змусила перервати студії. Лише на еміграції в Німеччині вона змогла завершити освіту в Українському Технічно-Господарському Інституті в Мюнхені-Реґенсбурзі. Пізніше закінчила славістичний відділ Оттавського університету й здобула звання магістра філософії.
Під час німецької окупації жила у Львові та співпрацювала з Цьопою Паліїв у Виховних Спільнотах Української Молоді, виконуючи обов’язки секретарки.
Після еміграції в Німеччині Тоня Горохович активізувалася в Пласті, й в 1947 р., по розподілі УПН на два улади за статевим принципом, стала виконувати обов’язки головної референтки УПН-ок. У 1949 р. еміґрувала до Канади, де в станиці Торонто продовжувала свою пластову діяльність. Уже в 1949 р. вела невеличкий числом новацький табір у Шамберґ, Онт. Вона виконувала різні функції у проводі станиці, а від 1953 до 1959 р. виконувала обов’язки Крайової Комендантки Пластунок, в тому й реф. УПН-ок. Рівночасно вона працювала на пості головної булавної УПН-ок аж до 1958 р. Багато років редаґувала новацький журнал «Готуйсь».
Вона також була педагогинею та викладачкою українознавства у Рідній Школі, брала участь у діяльності Об’єднання українських педагогів Канади. Для прожитку працювала в асекураційній фірмі.
Антоніна Горохович була плідною авторкою та дослідницею української літератури і виховання. Серед її праць:
- «Батьки і діти» (1965; 2-е доповнене видання — 1990),
- «Діалог у стилі Лесі Українки» (1978),
- «Поетика Лесі Українки та її афоризми» (1980),
- «Людина в літературі Руси-України» (1983),
- «Від розстріляного до замученого відродження» (1988).
Померла Антоніна Горохович 3 квітня 1997 року у Торонті. Згідно з її заповітом, похована на батьківщині у селі Межиріч на Волині. Її життя залишило яскравий слід у розвитку української молоді, освіти та збереженні культурної спадщини на еміграції.
