Публікація
Нацгвардієць «Псих»: як бойовий досвід допомагає підтримувати військових
12:05, 15 Лютого
Рівненський нацгвардієць Роман Ступак із позивним «Псих» пройшов шлях від добровольця та бійця на передовій до психолога військового підрозділу. Власний бойовий досвід сьогодні допомагає йому підтримувати побратимів і працювати з наслідками бойового стресу.
Історією бійця поділилися на Facebook-сторінці “Військова частина 3055 Національної гвардії України”.
Роман Ступак, відомий серед побратимів за позивним «Псих», нині служить діловодом-психологом у рівненському підрозділі Національної гвардії України. На початку повномасштабного вторгнення він долучився до місцевого добровольчого формування територіальної громади, а вже влітку 2024 року ухвалив рішення вступити до лав Нацгвардії.
Після проходження базової військової підготовки та бойового злагодження гвардієць потрапив до однієї з бригад наступу. Службу розпочав піхотинцем, згодом виконував обов’язки навідника гранатометника. Роман брав участь у бойових діях на Слов’янському, Покровському, Курахівському та Запорізькому напрямках.
За словами військовослужбовця, найбільше хвилювання він відчував перед першим бойовим виходом, адже ніхто не знає, як поводитиметься в реальних умовах бою. Уже на позиціях стало зрозуміло: успіх залежить від дисципліни та злагодженості підрозділу.
«Найбільше запам’яталися бої на Запорізькому напрямку, де я працював навідником гранатометника та застосовував Mk 19. Тоді кілька наших підрозділів діяли спільно і злагоджено, зупиняючи ворожі штурми. Працювали на адреналіні – боєприпаси нам ледве встигали підвозити», – пригадує Псих.
Бойові будні складалися з чергувань, спостереження за противником, облаштування позицій, перевірки зв’язку, озброєння та спорядження. Режим дня змінювався залежно від ситуації на фронті, яка постійно залишалася напруженою.
Один із небезпечних епізодів стався, коли під час роботи заклинив гранатомет. Військові відтягнули його до укриття — покинутого гаража. Саме тоді їх виявив ворожий FPV-дрон, який залетів усередину та вибухнув поруч. Роман із побратимом дивом залишилися живими.
Згодом військовослужбовець перевівся до психологічної служби рівненського підрозділу Нацгвардії. За фахом він психолог і раніше працював у пенітенціарній системі, однак військова служба, каже, суттєво змінила підхід до роботи.
Сьогодні Роман працює з військовими, які повертаються із завдань або готуються до них. Його головне завдання — вчасно помітити зміни у психологічному стані бійців і допомогти їм впоратися зі стресом.
За словами гвардійця, війна не завершується одразу після виходу з позицій — пережитий досвід ще довго залишається з людиною. Саме тому важливо прожити ці емоції правильно та не залишатися з ними наодинці.
Власний бойовий шлях став для нього основою довіри серед побратимів. Адже про страх, втому чи відповідальність він говорить не як теоретик, а як людина, яка сама пройшла через війну — і добре розуміє тих, кому сьогодні допомагає.
