Публікація
Від стрільця до командира взводу: шлях головного сержанта на псевдо «Шелеп»
17:23, 30 Січня
Олег, відомий серед побратимів як «Шелеп», долучився до захисту України від самого початку повномасштабної війни. Його шлях у війську розпочався зі стрільця. Згодом він став головним сержантом взводу, а пізніше — командиром. Сьогодні Олег має звання головного сержанта і передає свій досвід іншим, готуючи бійців до реальних умов війни.
Історією бійця поділилися на Facebook-сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
Головною опорою та мотивацією для нього була і залишається сім’я. Діти, рідні, ті, хто чекає вдома, — саме вони не дають права опустити руки навіть у найскладніші моменти.
До війни Олег працював у будівельній сфері. Займався висотними роботами, разом із товаришами зводив балкони. Важка, але чесна праця навчила витримці — якості, без якої на війні не вижити.
Позивний «Шелеп» з’явився задовго до служби у війську — від прізвища: «Мене так називали ті, хто знав близько. А вже на фронті цей позивний закріпився остаточно — як частина характеру і свого місця серед побратимів».
За час служби Олег побував на різних напрямках у складі 56-го батальйону, а нині — 1-го батальйону. Донеччина, Херсонщина, Харківщина — географія війни широка, але її суть, за словами військового, завжди одна: тримати позиції, стояти й виконувати завдання.
Найважчими для нього залишаються місця, пов’язані з втратами. «Найболючіше на війні — коли не повертаються свої. Втрати були всюди, але є напрямки, які болять сильніше, бо там “вибивали кістяк”, там залишалося те, що вже не забути», – ділиться військовий.
У найтемніші періоди Олега рятує гумор — чорний, різкий, справжній. Він допомагає не зламатися, знайти світло навіть у найгірших обставинах і залишатися людьми, попри все.
Про побратимів «Шелеп» говорить з гордістю. Каже, що це нова сім’я — люди, яким можна довіряти без слів. Ті, хто прикриє, підставить плече і витягне у найскладніший момент.
Вдома на нього чекає донька Єва, батьки та сестра. Саме заради них і заради майбутнього він продовжує свій шлях.
Особливо військовий звертається до молоді, наголошуючи: «Зараз є можливості, є перспектива контракту, є шанс отримати досвід, який у цивільному житті не купиш за жодні гроші. І головне — не боятися. Страх є у всіх. Але сильні — ті, хто йде вперед попри нього».
