Публікація

Військовий зі Здолбунова відзначений медаллю «За поранення»

16:49, 10 Серпня

23 інженерно-позиційний полк ЗСУ розповів про побратима, відважного воїна-інженера.

Військовослужбовець 23 інженерно-позиційного полку – Ігор Васильович перебуває в Німеччині, де проходить лікування та реабілітацію, а також заново вчиться ходити на протезах. У березні 2023 року, під час виконання бойового завдання, солдат втратив обидві ноги. Всупереч усьому Ігор тримається бадьоро і його сила волі, наполегливість у лікуванні та підтримка рідних й побратимів не дають йому падати духом.Ігор Васильович родом зі Здолбунова, що на Рівненщині. Ніколи не проходив строкової служби, але на початку березня 2022 року разом із братом добровольцями пішли у ЗСУ.

– Після ТЦК та СП ми з братом роз’їхались по військових частинах. Я отримав направлення у 23 інженерно-позиційний полк. З цього часу розпочалась моя військова служба. Спершу був на посаді «маскувальника», а згодом став – «водієм-електриком». Далі мав дві ротації. Їздили на завдання: будували бліндажі, рили окопи, облаштовували позиції смуг оборони. По-різному минали ротації. Але друга була досить складною. Виїхали на передову ще взимку. Та найважчим для мене особисто був березень цього року. Бо 10-го числа я отримав тяжке поранення. Це було під Бахмутом, – в одному із інтерв’ю розповідає Ігор.

– Чи не складно буде зараз згадувати про цей день? Якщо можете, то розкажіть, будь ласка.

– Це був звичайний день. Ніщо не віщувало біди. Ми виїхали облаштовувати позиції для піхоти. Спокійно працювали під звуки вибухів. Вони там постійно, тому за весь час ми звикли, що десь поруч «бахкає». І в якийсь момент чую потужний вибух. Мене відкинуло в сторону. Ймовірно, що на кілька хвилин втратив свідомість. Я не одразу зрозумів, що трапилось. Дивлюсь немає однієї ноги та другої до коліна.
Був шок, паніка. Та дякую, що хлопці-побратими були поруч. Якби не вони, то не знаю, що було б далі. Я вже не міг собі накласти турнікети чи надати будь-яку іншу допомогу. Хлопці зробили все можливе, аби мене врятувати. Всю дорогу до стабілізаційного пункту я відчував їх підтримку. Ми разом боролись за моє життя.

Цього дня, в наслідок мінометного обстрілу, нас багато постраждало. Майже усі були поранені. Та на щастя усі залишились живі.

– Чи пам’ятаєте, як Ви їхали до шпиталю?

– Так, ніби вчора це було. Я добре пам’ятаю, як ми їхали до шпиталю. Також запам’ятались слова одного молодого медика, який мені сказав: «Не хвилюйся – ми тебе врятуємо!». Ці слова були дуже важливі в цей момент і дали мені впевненості в тому, що все буде добре. Я повірив медику й теж морально став боротися за своє життя. Адже стільки ще багато не встиг зробити.
Не буду вдаватись в деталі. Але чотирма швидкими мене доправляли до Дніпра. Далі реанімація. Потому перевели у звичайну палату. А через деякий час відправили у госпіталь до Львова.

– Розпочався наступний етап. Мабуть, стало трішки легше?

– Насправді, не зовсім легко. Додатково у Львові дізнався, що маю високий цукор. Ніколи подібне не проявлялось. Через це погано гоїлися рани. Ледь не впав в кому. Кололи інсулін. Посадили на строгу дієту. Весь час їв одні каші та дякувати Богові, медикам вдалось внормувати в організмі цукор.

– Як зараз минає Ваша реабілітація? Ви маєте протези?

– Протези є. Але це ще не постійні. Наразі типу навчальні, маленькі. Потрібно спочатку навчитись тримати рівновагу, поступово робити кроки. Це дуже важко. Буває, що просто омивався потом. Але здаватися не маю права. Через силу роблю те, що вимагають реабілітологи. Їм теж важливо поставити нас на ноги. Я думав, що це важко, але не знав наскільки. Є такі випадки, що хлопці швидко починають ходити, а є, що на це йде багато часу. Тут ще головне моральний стан і не дати обставинам себе зламати, – каже Ігор.Наказом Міністра оборони України №540 від 8 травня 2023 року за мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України Ігор П. нагороджений медаллю «За поранення» (важке).

РЕКЛАМА