Публікація

Варашанка розповіла, чому викинула телевізор та як впродовж років освоює медіагігієну

09:46, 17 Серпня

Згідно з визначенням, яке дають науковці, «медіаграмотність» – це сукупність знань, навичок та умінь, що дає змогу людині аналізувати, критично оцінювати і сприймати різноманітні повідомлення, які вона отримує з різних типів медіа. Окрім того, медіаграмотна особистість розуміє, як медіа функціонують у суспільстві, аналізує, який вплив вони мають на те ж суспільство.

У сучасному світі бути медіаграмотним – це не лише про доступ до інформації, а й про вміння перевірити ті чи, ті відомості. У зв’язку з війною росії проти України дуже важливо не піддаватися імпульсивним емоційним повідомленням, зберігати інформаційну гігієну. У такому разі вже йдеться про базову безпеку.

З пані Вікторією, жителькою північної частини Рівненщини (яка часто зазнавала інформаційних атак і провокацій з боку білорусі), ми поспілкувалися про те, що є важливим на сьогодні для всіх українців, а саме – медіа грамотність і медіагігієну, що впливає наш медійний простір, формуючи картину світу.

Вікторія Радчук проживає у Вараші. У свої 33 роки жінка має активну життєву позицію і працює заради розвитку рідного міста. Уже близько десяти років поєднує два напрямки роботи. Вона – проєктнаменеджерка в місцевому молодіжному центрі та голова Вараського осередку Громадської організації «Пласт».

 «На мою думку, усвідомлення значення інформаційної гігієни в теперішніх реаліях  дорівнює вмінню протистоянню ворогу. Вважаю, що дуже важливо критично сприймати будь-яку інформацію, адже маніпулятивні технології впливають на кожного, хто має доступ до мережі та не має медіаімунітету. Якщо кожен буде стежити за тим контентом, який споживає, то нас не здолає жодна сила у світі», – упевнена жінка.

У повсякденному житті Вікторія працює з підлітками. Саме в середовищі вперше зрозуміла про важливість медійної гігієни.

«Я працюю з молоддю і для молоді. Тому завжди намагаюся шукати формати взаємодії, які будуть корисними та привабливими для них. Важливо, щоб вони могли використати цей досвід у реальному житті. Саме тому одним із напрямків, які ми просуваємо та припрацьовуємо, є розуміння нашими дітьми основ медіаграмотності. Адже школярі й студенти – майбутнє нашої нації», – каже жінка.

Зі слів пані Вікторії, основне навантаження за напрямом медіаосвіти припало на час уже після повномасштабного вторгнення. З другої половини 2022 року це сфера стала домінувати в обох зайнятостях варашанки. Тоді, як ніколи досі, стало зрозуміло, що за допомогою фейків російські окупанти можуть сіяти паніку, нацьковувати українців одне проти одного та  налаштовувати проти України цілі країни. У той час жінка усвідомила, що треба цьому активно протидіяти, поширюючи правдиву інформацію і механізми її пошуку серед якомога ширшого кола краян. До того такі поняття як «кібербезпека», «медіагігієна» та «медіаграмотність» лише періодично з’являлися в її інформаційному просторі.

«З 24 лютого 2022 року потік новин значно зріс, тому важливо навчитися правильно їх розуміти, відсіювати ворожі інформаційно-психологічні операції та фейки. Ми організовували табір, на який запрошували тренерів із медіаграмотності. Адже на практиці переконалися, що в сучасному світі вміння фільтрувати новинний потік та відрізняти фейки від не фейків є однією з базових навичок. Також (уже з досвідом) дійшли висновку, що вивчення медіаграмотності повинно бути системним, щоб ефективно протидіяти його збуднику – дезінформації», – підкреслює Вікторія.

Так, працюючи з дітьми, жінка виробила для себе певний алгоритм, який дозволяє їй споживати інформацію без шкоди для ментального здоров’я. Але так було не завжди.

«До 2014 року я не сприймала новини взагалі. Мене, чесно кажучи, мало хвилювало те, що відбувається в інформаційному просторі, і тому я туди не заглиблювалася. Проте починаючи з Революції гідності та подій, які тоді відбувались на майдані, усе змінилося. Я почала відстежувати новини, які стосувалися змін у військовій сфері, а саме перебігу подій у зоні Антитерористичної операції(АТО). Також цікавили євроінтеграційні процеси. Крім того, викликав інтерес аспект українізації і всі похідні процеси, а саме квоти на радіо та телебаченні, презентація України на Заході», – згадує Вікторія.

Зі слів жінки, у той період у неї з’явилось розуміння, що різні медіа висвітлюють інформацію, яка вигідна їхнім власникам. До того ж почали публікувати розслідування, в яких колишні медіамагнати постали перед широким загалом. Тому вона відмовилася від телебачення і викинула з оселі телевізор.

«Тоді виникло багато незрозумілих пліток і фальсифікацій, які часто-густо не клеїлися між собою. А у мене вже потроху почало складатися певне розуміння того, що відбувається навколо. Адже я спілкувалася з різними людьми. На жаль, тоді на майдані загинув мій друг.  І те, що я бачила на власні очі, часто не збігалося з тим, що нам усім транслювали з телевізора», – каже варашанка.

До того, як позбутись (у розумінні наших бабусь і дідусів) атрибуту розкоші – телевізора, Вікторія часто переглядала такі всеукраїнські телеканали як НТН, ICTV, 1+1, Новий канал, Інтер. Також у списку перегляду були, як і в більшості українців на той час, зросійщені канали, але пригадати їхні назви жінка не змогла.

«Я викинула телевізор і дивлюсь-читаю-слухаю тільки те, що вважаю за потрібне. Завдяки інтернету це стало значно простішим і доступнішим. Після тривалого пошуку обрала для себе декілька сайтів та телеграм-каналів, в репутації яких не маю сумніву, і спокійно беру звідти  все те, що мене цікавить», –  наголошує жінка.

Для себе Вікторія розробила власну формулу, яка дозволяє їй не потонути в океані дезінформації. Головна вимога до джерела інформації, яке потрапляє у її список, – проукраїнська спрямованість.

«Наприклад, є резонансна інформація, яку подають на якомусь ресурсі. І якщо в мене виникають певні сумніви щодо її правдивості, то я можу пошукати дані про цей канал або про автора матеріалу (якщо він указаний). Ще можна подивитися як цю тему висвітлили перевірені засоби масової інформації. Є в мене ще один варіант. Це, так би мовити, «дзвінок другу».  Я набираю товариша. Він військовий і завжди, коли на зв’язку, то заспокоїть і підкаже, на що звертати увагу, а що викинути з голови», – розповіла Вікторія.

Через відсутність телевізора Вікторія жодного разу не дивилась телемарафону «Єдині новини», тому про початок війни дізналася з мережі. А через обмежений перелік джерел інформації, який після повномасштабного вторгнення став, можна сказати, рафінованим, не поповнила ряди жертв дезінформації, від якого постраждав не один мешканець/мешканка Рівненщини. Відповідальноварашанка ставиться до всіх джерел і контенту, який потрапляє в її поле зору.

«Я взагалі не читаю друковану пресу і майже не дивлюсь блогерів та блогерок. Узагалі байдужа до так званої «жовтої преси». Я в цьому плані дуже вимоглива. Дивлюсь і читаю лише те, що є українським та перевіреним. Для мене це такі телеграм-канали як «Доброго вечора, ми з України», «Булава», «Кібер Січ», офіційні канали Рівненської та Волинської ОДА, ЗСУ та Президента. Ще в телеграмі підписана на канали пластунів. До 24 лютого 2022 року підписок було значно більше, але з часом там почала з’являтися якась русява пропаганда, випливли фанати руського міра  і, зрозуміло, що всі вони пішли до смітника», – каже жінка.

Зараз жінка найбільше довіряє Збройним силам України. Щодо медійних осіб та політиків, які мають свої пабліки, Вікторія переконана лише в тому, що сліпо вірити сказаному/написаному не варто, адже всім людям, на її думку, властиво помилятися. А канали та портали можуть атакувати спецслужби ворога, або ж ресурси можуть несподівано змінити власника.

Зі  слів жінки, вона майже не приділяє часу веденню соцмереж, адже їй більше до вподоби живе спілкування.

«Я практично не сиджу в соціальних мережах. Наприклад, фейсбук використовую винятково в робочих цілях – щоб висвітлювати діяльність своїх організацій. А щоб сісти та читати, що пишуть-думають інші люди, то навіть не пам’ятаю, коли востаннє таке робила. Певно, попередній раз особиста активність, пов’язана з цією онлайн-спільнотою, була чистою фейкових фейсбук-акаунтів, які раніше додавала «в друзі» на автоматі. Це відбулося на початку 2022 року. Десь тоді я пройшла курс на Prometheus про кібербезпеку та вирішила позбутися непотребу», – пригадує жінка.

На запитання, чи був у неї період, коли думка онлайн-друзів мала вплив на якісь її світоглядні уявлення, жінка відповіла, що не пригадує такого моменту у своєму житті. 

«Інстаграмом я користуюся, але не часто. І то переважно слідкую за діяльністю своєї організації. Але на початку повномасштабних дій росії в Україні сама вела декілька акантів там, щоб протистояти ворогу. А щоб ходити-лазити по різних сторінках, такого не практикую. Тік током взагалі не користуюся», – підкреслює варашанка.

«У ютубі дивлюся «Телебачення Торонто». До речі, мені цей проєкт колись порадила колега та й діти з Пласту теж часто підкидають свіжі випуски. Теж Стерненка іноді дивлюся, коли попадає в рекомендації. А так для мене це платформа для перегляду рецептів та огляду на книги», – зізнається Вікторія.

Зараз у своїх запитах Вікторія моніторить новини, які стосуються ракетних атак росіян на регіон, просувань і потреб військових на фронті, волонтерства та й загалом життя українців. Не минає стороною й місцевих новин.

«Звісно, я цікавлюсь новинами міста. Але оскільки я працюю безпосередньо у підпорядкуванні органів місцевої влади, то знаю багато стосовно того, що в нас відбувається з перших вуст», – каже жінка.

Вікторія переконана, що те, як міняється медійний простір і не тільки, віддзеркалює ту трансформацію, яку проходить наше суспільство.

«Насправді мені подобається, куди ми рухаємося. Зрозуміло, що завжди були та будуть якісь казуси та й люди, які чимось незадоволені. Але все ж ми прогресуємо, а не деградуємо, а головне не стоїмо на місці та змінюємося. Навіть те, що було минулого року змінилося вже цьогоріч», – підсумовує Вікторія.

Щодо освоєння медіагігієни жінка переконана, що це не одноразова акція, а тривалий процес, бо весь час з’являється щось нове і треба знати, як із цим працювати.

Матеріал створено у рамках проекту Інституту масової інформації «Підтримка незалежних українських ЗМІ під час війни» за підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди.

РЕКЛАМА