Публікація
Спогади про полеглого воїна “Кобзаря” зі Здовбиці
14:45, 13 Вересня
В боях за Україну загинув воїн зі Здовбиці Руслан Красовський на псевдо «Кобзар». Своїми спогадами про полеглого захисника поділився директор обласного центру національно-патріотичного виховання, пластун Юрій Шадий.
“Ми втратили не лише друга і брата, ми втратили того хто був становим хребтом, сіллю нашого народу, того хто глибоко себе ідентифікував з Україною, нашою історією та традицією. Ми втратили героя який вступив в кривавий тан з московським ворогом не 24 лютого 2022 року і не 2014 року, а з моменту коли про Україну тільки дозволили мріяти і говорити.”, – каже Юрій.
З початку 90-х, Руслан Красовський приймає активну участь у створенні перших мілітарних підрозділів Українського козацтва «Волинська Січ», провадить діяльність у Здовбицькій сотні, бо розуміє загрозу з боку Москви у становленні молодої держави.
Уся родина Красовських долучається до відстоювання і розбудови Української православної церкви у Здовбиці. Руслан проявляє лідерство під час визначення юрисдикції церкви, завдяки чому у Здовбиці, як виняток з практик навколишніх сіл, старий кам’яний храм переходить у підпорядкування Київського Патріархату.
Багато років активно працює у церковній двадцятці та на посаді заступника старости Свято-Михайлівського храму.
Долучається до краєзнавчої роботи з відновлення національної пам’яті борців за волю України в лавах УПА і лише за минулі роки особисто приймає участь у встановленні пам’ятника в селі Ходоси, а перед самим вторгненням, як член виконкому Здовбицької сільської ради, ініціює виділення земельної ділянки біля сільської ради для встановлення пам’ятного оунівського хреста (проект реалізований цьогоріч до Свята Героїв).
Квантовий стрибок у вирішенні екологічних проблем Здовбиці Руслан Красовський зробив будучи на посаді депутата Здолбунівської районної ради. Це його бажання справедливості і наполегливість змусили працювати районну поліцію, прокуратуру, а мерію Здолбунова паспортизувати незаконний смітник. Але Борисович не зупинявся, далі були питання кар’єру дороги, він все дбав за порядок.
Активний учасник Помаранчевої революції і Революції гідності у складі 35 сотні самооборони Майдану, був у ранок розстрілів на Інститутській, і ще місяць по тому допомагав забезпечувати безпеку столиці.
Друг Кобзар, жив як український націоналіст і встиг зробити усе що має зробити справжній українець – побудувати будинок, виховати сина, посадити дерево, ну а москалів він “накришив” і за себе і за усіх скалічених московською окупацією здовбичан.
Активний пластовий приятель, батько та дідусь пластунів. Був помічником на пластових таборах та в облаштуванні пластової оселі Волошки.
З перших днів повномасштабного вторгнення Руслан у війську, спочатку у 104, а пізніше у 112 бригаді ТРО у підрозділі з багатьма пластунами. Солдат мінометного розрахунку- брав участь у важких боях у Білогорівці та Бахмуті.
Загинув у складі штурмового батальйону на Херсонському напрямку в результаті контрбатарейного вогню окупантів.
Вічна пам’ять захиснику!
Щирі співчуття дружині, дітям, мамі полеглого воїна.
