Публікація
Сьогодні в Україні вшановуємо пам’ять Героїв Крут
11:10, 29 Січня
В Україні вшановують 106-ту річницю пам’яті Героїв Крут 29 січня 2024 р.
«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», – Євген Коновалець
Публікацію про цю легендарну історичну боротьбу написала старша наукова співробітниця історико-художнього відділу Тетяна Лободовська на сайті Державного історико-культурного заповідника міста Острог.
Події 29 січня 1918 р. є нагадуванням того, що невпинна боротьба України проти агресора, яку ми, сучасники, називаємо російсько-українською війною, триває не одне десятиліття, а більше сотні років. Самовіддана, яскрава сторінка протистояння більшовицькому загарбнику в ході Української революції 1917-1921 рр., є одним з перших символів беззаперечного героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність України. На тлі ослаблення Російській імперії та революційних змін 1917 року, український народ, під проводом політичної еліти, визначився з усвідомлення власної державної незалежності. 17 березня 1917 р. в Україні було створено альтернативний центр влади – Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом демократичних сил і, в той же час, першою перешкодою для встановлення контролю більшовицького режиму над українськими землями.
Дев’ять місяців потому Рада народних комісарів висунула ультиматум про дозвіл переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон, а також про відмову від утворення Українського фронту. Після відхилення вимог Раднарком оголосив УЦР «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». 7 січня 1918 р. більшовики оголосили загальний наступ на Україну, невдовзі було встановлено контроль над більшою частиною Лівобережжя, а головною метою, як і в наші дні, стала окупація Києва. В напружених умовах 22 січня 1918 р. Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки (УНР) та стала вищим законодавчим органом новоутвореної держави.
Комплект марок «1917 – рік відродження України». Підпільна пошта України, 1967 р.
(з фондів ДІКЗ м. Острога)
Тактика просування більшовиків полягала в поступі гілками залізниць з подальшим встановленням контролю над промисловими й транспортними центрами. Армія рухалася, в основному, з харківського напрямку на Київ через Полтаву. Після окупації Полтави, вздовж залізниці, розташовувалася 1-а Революційна армія, якій українська сторона чинила потужний опір, тому було прийнято рішення перейти на допоміжну залізничну лінію «Київ–Москва» та об’єднати сили з 2-ою Революційною армією. Обидва з’єднання зустрілися 28 січня 1918 р. у Бахмачі і під командуванням Михайла Муравйова вирушили на Київ.
Протягом тривалого періоду найбільш боєздатною частиною на Чернігівщині був бойовий відділ Першої Української військової юнацької школи ім. Богдана Хмельницького під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. З 25 по 27 січня, разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями, вони стояли на захисті стратегічної вузлової залізничної станції Бахмач. Однак, під загрозою оточення та неминучих втрат, було прийнято рішення про відступ до станції Крути, що за 130 км від м. Київ (поблизу с. Крути, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія) та облаштування позицій на новій локації. Туди ж прибуло підкріплення – учні Помічного студентського куреня Січових стрільців (юнаки віком від 18 до 20 років, які до прибуття на станцію Крути встигли освоїти хіба що стройовий крок). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів доєдналося близько 80 добровольців з різних підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.
Вранці 29 січня 1918 р. на залізничній платформі в Крутах близько 520 українських вояків, на озброєнні яких було 16 кулеметів та 1 гармата, вступили в бій з 4-тисячною армією червоногвардійців, котра в рази переважала не лише в чисельності війська, а й в озброєнні, адже мала бронепотяг і артилерію.
Схема Бою під Крутами 29 січня 1918 р. Інститут історії України НАН України
(фото з мережі Інтернет)
Завдяки заздалегідь обраній вигідній позиції, злагодженості і героїзму українська сторона зуміла завдати значних втрат противнику і стримати його наступ. Бій, за різними даними, тривав близько 5 годин, хоча в деяких джерелах знаходимо більш обтічне формулювання «зранку й до темряви» та можемо орієнтуватися на тривалість світлового дня у січні. Під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, виводячи залізничні колії з ладу. Одна студентська чота – 27 юнаків, при відступі дезорієнтувалися в темряві, заблукали і повернулися до станції Крути, яка на той час вже була зайнята більшовиками. Таким чином вони потрапили в полон, були піддані тортурам і розстріляні. Майже всіх Героїв було поховано на Аскольдовій могилі у Києві у березні 1918 р. Загальні втрати українців під Крутами становили, за різними оцінками, від 70 до 100 осіб. Втрати ж більшовиків оцінювалися приблизно в 300 одиниць особового складу.
У національно-визвольних змаганнях початку ХХ ст. Бій під Крутами визначальної ролі не відіграв, проте став однією з невід’ємних ланок в ланцюзі майбутніх геополітичних подій, що стрімко розвивалися. Оборонці станції виконали основне завдання – затримали просування червоноармійців та наступ військ Муравйова на Київ на 4 дні.
Монета. 2 гривні. «80- річчя бою під Крутами». Україна, 1998 р.
(з фондів ДІКЗ м. Острога)
Це, в свою чергу, дозволило представникам УЦР завершити перемовини в Бресті та підписати Брест-Литовську мирну угоду (Берестейський мир з країнами Четверного союзу) 9 лютого 1918 р. Підписання вищезгаданого документу означало визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин, тобто самостійною державою. Подальша підтримка німецьких, австро-угорських військ дозволила очистити українські землі від більшовиків.
В контексті російського-української війни початку ХХІ ст., можемо розглядати епізод подвигу крутян як з точки зору віктимності, так і з точки зору успішної військової операції та подальшого розвитку подій. Наратив трагізму і марності людських жертв побутував у соціальному дискурсі невдовзі після події, адже інформація про Бій під Крутами стала доступна широкому загалу не відразу, а на початку березня 1918 р. Сприяло цьому й рішення УЦР від 19 березня 1918 р. про перепоховання полеглих Героїв на Аскольдовій Могилі в Києві. Далі шлейф трагічності від події, що відбулася нещодавно, перекочував до українців, що опинились в еміграції, та поколіннями передавався через діаспорні тексти. Зараз же, фокус уваги до Бою під Крутами дещо змінився. З подіями з точки зору безпосередніх учасників Бою під Крутами та їх переживаннями можна ознайомитися у спогадах тих, кому вдалося вижити у нерівному протистоянні.
Не відкидаючи емоційної складової події, звертаємо увагу на героїзм, на прийняття нелегких рішень, успішних тактичних дій заради досягнення мети. Сучасні дослідники проводять аналогію стримування ворога на станції Крути з утриманням оборони Донецького аеропорту, що тривала з 26 травня 2014 р. по 22 січня 2015 р. Учасників оборони біля станції Крути називають «першими кіборгами», а сам бій – «боєм за майбутнє України». Яскрава батальна сторінка визвольних змагань ще раз констатувала істину, що державність без армії неможлива.
Музикант, лідер рівненського гурту «OT VINTA», художник, аніматор, громадський діяч Юрій Журавель у 2016 р. видав ілюстровану історично-популярну книгу-планшет (календар) з сюжетами та розповідями про перемоги наших предків «Битви за Землю Рідну», а також серію листівок з однойменною назвою. Чільне місце серед батальних сторінок посідає Бій під Крутами, про який автор висловився наступним чином: «Влада бездарних пристосуванців зробила Бій під Крутами 16 січня 1918 року датою скорботи. Наш обов’язок зламати цей стереотип. Крути стали початком новітньої історії українця-героя, який добре усвідомлював, що незалежність – це боротьба зі зброєю в руках. Ми перемагали, перемагаємо і будемо перемагати! Це перша сторінка календаря».
Синопсис Бою під Крутами наштовхує на висновок та усвідомлення того, що історія циклічна. Схожі сторінки протистояння агресору та окупанту знаходимо і в наступних подіях української історії. Одразу згадуються події Революції гідності та молоді Герої Небесної Сотні. Наймолодшому учаснику Революції Гідності – Назарію Войтовичу з с. Травневе Тернопільської обл. – на момент загибелі від кулі снайпера на Майдані виповнилося лише 17 років. Наступним полеглим Героям не було й 21-го: Роман Гурик та Дмитро Максимов загинули у віці 19 років, а Сергій Нігоян – 20-річним. Громадська активістка та поетеса Тетяна Домашенко стала авторкою символічної назви полеглих під час Революції гідності «Небесна Сотня», що закріпилася з 2014 р. в українському суспільстві. Прообразом ангелів-захисників України стали полеглі Герой Небесної Сотні Роман Гурик та наймолодший захисник Донецького аеропорту Сергій Табала (на момент загибелі йому виповнилося 18 років). Ілюстрації з форзацу її поетичної збірки подано нижче.
Ілюстрації зі збірки поезії Тетяни Домашенко «Служити Богу й Україні». 2019 р.
(з фондів ДІКЗ м. Острога)
Однолітками крутян є полеглі у російсько-українській війні ХХІ ст. захисники – вихідці з Острожчини: 20-річний Олександр Кравченко з с. Тесів (загинув 5 вересня 2016 р. на Донеччині), 21-річний Максим Ярмолюк з м. Острога (загинув 3 листопада 2023 р. в Запорізькій обл.). Наймолодшим став 18-річний Денис Шепель, котрий загинув 25 лютого 2022 р. у запеклих боях за Київ. Народився Денис у смт Горностаївка Херсонської обл., та поховали його у с. Кутянка, де прихисток від війни знайшла мама загиблого захисника.
Аскольдова могила – національний меморіал, де знайшли спокій Герої Крут, Герой Небесної Сотні Олександр Клітинський, котрий згорів у Будинку профспілок, та Маркіян Паславський, що загинув в Іловайську. У 2019 р. в урочищі була освячена каплиця Воздвиження Хреста Господнього, в якій постійно моляться за всіх похованих на Аскольдовому кладовищі, за всіх воїнів, котрі віддали життя за волю України.
Унікальним для каплиці є її розпис. Центральне місце посідає сюжет ікони «Покров Пресвятої Богородиці» художниці Марини Соченко. На ній, під омофором Богородиці, зображено 65 захисників України: від часів Київської Русі, Козаччини, УНР та УПА до впізнаваних облич полеглих Героїв Небесної Сотні, добровольців, «кіборгів» і військових ЗСУ. Бій за державність та незалежність України триває.
Розпис «Покров Пресвятої Богородиці» з каплиці Воздвиження Хреста Господнього в урочищі Аскольдова могила у м. Київ. Марина Соченко, 2019 р.
(фото з мережі Інтернет)
Головне фото: Український інститут національної пам’яті.
Читайте також: Історичну довідку про бій під Крутами: “Перші кіборги”
