Публікація
Сім’я та фронт: як війна змінила світогляд бойового медика Андрія з Рівненщини
14:26, 24 Вересня
Фото: 104 Бригада ТРО
Андрій, який до війни очолював відділ масового спорту у Вараській міськраді, зараз служить старшим бойовим медиком роти в 104 бригаді ЗСУ. За освітою він реабілітолог, і хоча життя склалося так, що медичний університет він не закінчив, на фронті йому вдалося реалізувати давню пристрасть до медицини.
“Якби не певні обставини після школи, то, можливо, я й вступив би до медичного. А у війську, можна сказати, закрив цей гештальт,” — розповідає Андрій. Побратими називають його “Філософом” через його схильність до роздумів і дискусій на будь-яку тему.
Андрій воював під Бахмутом і на Куп’янському напрямку — обидва фронти відзначалися інтенсивними боями. Перша бойова робота відбулася на Донеччині, де Андрій допомагав бійцеві з тяжким пораненням: рука постраждалого трималася буквально на шматочках шкіри. “Не було часу на вагання чи страх. Все робив автоматично,” — пригадує він свій перший бойовий досвід.
Головний принцип бойового медика — холоднокровність
Андрій наголошує, що робота бойового медика вимагає постійного навчання та самовдосконалення. Головною якістю, яку повинен мати кожен бойовий медик, він вважає холоднокровність.
“Необхідно зберігати ясний розум у будь-якій ситуації. Вибухи, кров, постріли — все це є частиною щоденної реальності на передовій. Важливо не піддатися емоціям і діяти чітко за планом,” — пояснює він.
Окрім того, “Філософ” вважає, що основи тактичної медицини, зокрема алгоритм M.A.R.C.H, повинні знати всі, а не лише військові медики: “Це базова навичка на рівні читання і письма. Це варто викладати не лише військовим, але й цивільним.”
Війна змінила ставлення до життя
Війна змінила погляди Андрія на багато речей. “Раніше родина сприймалася як щось дане, звичайне. Зараз розумієш справжню цінність часу, проведеного з близькими.” Особливо важко йому через те, що він пропустив перші роки життя своєї молодшої доньки, яка під час його відходу на фронт була лише шестимісячною.
“Вона виросла, навчилася говорити, робить багато речей вперше, а я цього не бачу. І тільки тепер розумію справжню цінність участі у цьому,” — зізнається Андрій.
Проте він не зупиняється: бореться заради своєї родини та наближає перемогу України. “Я чекаю того моменту, коли зможу зняти військову форму і повернутися до мирного життя, брати участь у вихованні своїх дітей та бути поруч з сім’єю.”
Він впевнений, що після перемоги зможе повернутися до роботи та до найважливішої місії — бути поруч із тими, кого він любить.
