Публікація

Навчався у совєцькій школі за «націоналістичним» підручником: як засудили хлопця з Рівненщини

16:11, 08 Жовтня

Навчався у совєцькій школі за «націоналістичним» підручником: як засудили хлопця з Рівненщини

13 жовтня 1948 року група совєцьких діячів перевіряла, чи виконують селяни норми здачі цукрового буряка для держави. З цією метою заходила до сільських обійсть і провадила з господарями відповідну роботу.

У складі групи були солдати військ МГБ під керуванням капітана Павлова та завідувач Тучинського  сільгоспзагону Повар Кирило Петрович.

Зайшовши до оселі Рогошевського Михайла Атанасійовича, мешканця села Коростятин Тучинського району Рівненської області, група застала вдома лише його сина Петра, учня 8-го класу. Хлопець саме стояв біля стола та перекладав підручники й конспекти. Один із солдатів сів до столу й почав їх переглядати. Раптом серед них він угледів книгу Дорошенка «Історія України», видану 1942 року! Відтак заявив, що ця література, мовляв, бандитська, видання німецько-українських націоналістів, і подав її комуністові Повару.

Опісля взялися шукати на хатньому горищі, де знайшли низку інших друкових матеріалів, зокрема:

– книгу «Велика перемога», 1941 року (Краків);

– брошуру «Віки говорять», 1941 року (Луцьк);– дві газети «Українська дитина», 1942 року (Костопіль) (у матеріалах справи їх охарактеризували як «профашистсько-націоналістичного змісту»);– квитанцію, що містила відбиток печатки «Тризуб»;

– аркуш, написаний чорнилом, з текстом націоналістичного змісту;

– світлини тощо.

Ці знахідки могли свідчити про протирадянську діяльність хлопця, і саме це відтепер належало з’ясувати органам МГБ за підсумками відповідного розслідування.

Так в руках «емгебістів» опинився Рогошевський Петро Михайлович, 1930 р.н., із села Коростятин Тучинського району Рівненської області, учень 8-Б класу Тучинської середньої школи, українець.

Рогошевський Петро Михайлович, 1960-ті рокиНа допитах хлопець стверджував, що виявлена література належить не йому, а його рідному братові Миколі, яку той роздобув ще у час німецької окупації. У той самий час брат долучився до українського підпілля, де згодом й загинув. Його книжки родина зберігала на горищі, звідки Петро перегодом узяв книгу з історії України.

Як запевняв Рогошевський, книгою «Історія України» він користувався як підручником, щоб поглибити свої знання з історії України в рамках вивчення історії народів СРСР. При цьому більше нікому її давав, а послуговувався лише сам.

15.10.1948 старший оперуповноважений Тучинського районного відділу МГБ капітан Павлов допитав батька хлопця, Михайла. Зокрема, запитав:

– Чому Ви дозволили своєму синові Петрові користуватися як підручником у школі книгою «Історія України», де проілюстровано «Тризуб» і зміст книги націоналістично-контрреволюційний?

– Через те, що я малограмотний, то я не міг визначити, що ця книга <…> націоналістично-контрреволюційна, – відповів батько.

Під час допитування хлопця 31.10.1948 капітан Павлов запитав таке:

– Значить, Ви, замість боротьби з бандитами ОУН-УПА, учень 8-го класу середньої школи, продовжували традиції свого брата, котрий 1944 року пішов у банду УПА, зберігали й вивчали контрреволюційну літературу, яку залишив Ваш брат?

– Воно, звісно, так, що, оскільки я знав, що цю контрреволюційну літературу, зберігану у нас вдома, придбав мій брат, <…> то виходить, що я продовжую традиції свого брата, але я не бандит і з бандитами ОУН-УПА зв’язку не мав, – відповів Петро.

Рогошевський Микола Михайлович, брат заарештованця, вояк УПА– Навіщо Вам була потрібна книга «Історія України», видання 1942 року, в той час, як серед Ваших посібників виявлено книгу «Історія СРСР»? – капітан Павлов допитував далі.

– Раніше у мене не було підручника «Історія СРСР», а тому я користувався як підручником книгою «Історія України», а коли я позичив у Колядюка Віктора Миколайовича, учня 9-го класу, уродженця села Воскодави Тучинського району, підручник «Історія СРСР», тоді я користувався цим підручником, а «Історія України» просто так лежала серед моїх підручників, –  такою занотовано відповідь Рогошевського.

Паперовий пакет, в якому в матеріалах кримінальної справи лежала книга «Історія України»

Ще на допитах хлопець стверджував, що до оунівського підпілля він не належав і нічого про його існування в Тучинському районі не знає. Не знає й нікого з мешканців довколішніх сіл, що в ньому перебувають.

– Вам же відомо, що «Історію України» професора Дорошенка до вивчення не прийнято, оскільки вона протирадянського змісту? – не виявляючи інших фактів протирадянської діяльности хлопця, розслідувачі знову поверталися до літератури, виявленої у нього. Цього разу, 13.12.1948, хлопця допитував співробітник слідчого відділу УМГБ Рівненської області старший лейтенант Кортунов.

– Мені відомо, що «Історію України» професора Дорошенка у школі до вивчення не прийнято, але про те, що вона протирадянського змісту, я не знав, – відповів Рогошевський.

Квитанція № 79 з відтиском печатки «Тризуб», яку виявили в оселі Рогошевського

Друкові матеріали, що їх виявили в оселі Рогошевського

Окрім переліченої літератури, до матеріалів кримінальної справи долучили ще й аркуш, що містив написаний ручкою вірш Володимира Самійленка «Найдорожча перлина», хоча жодних протирадянських ухилів у ньому не було.

Зрештою, 30.12.1948 затвердили звинувальний висновок, відповідно до якого Рогошевського звинуватили за статтею 54-10 ч. 1 КК УРСР, що передбачала відповідальність за зберігання літератури, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади чи до вчинення окремих контрреволюційних злочинів.

20.01.1949 Рівненський обласний суд у складі голови Немировської, народних засідателів Каліщук і Корсун, при секретареві Волковій, за участю прокурора Кучеренко та адвоката Санжаревського, розглянув у закритому судовому засіданні кримінальну справу щодо звинувачення Рогошевського, відтак визнав його винним за вказаною статтею та засудив на 6 років позбавлення волі, без обмеження прав. Поза тим, суд призначив знищити речові доводи у справі шляхом спалення.

Одначе у квітні 1949 року Судова колегія в кримінальних справах Верховного суду УРСР скасувала вирок і повернула справу на новий розгляд в іншому складі суддів зі стадії попереднього слідства. Підставою для цього стала низка нібито нез’ясованих у перебігу слідства обставин, зокрема, те, що українську літературу хлопець зберігав ще у час Другої світової війни, тобто у воєнній обстановці. А це мало би слугувати обтяжувальною обставиною при визначенні покари. Проте варто наголосити, що у час війни Рогошевський ще був неповнолітнім, та й літературу зберігав не він, а його брат.

Віднині справу до свого провадження прийняв молодший розслідувач слідчого відділу УМГБ Рівненської області молодший лейтенант Парченко.

Судове засідання за підсумками цього слідства відбулося 27.06.1949. Склад Рівненського обласного суду тепер був такий: головувальник Левченко, нарсідателі Тришин і Дем’янчук, секретар Александрова, з участю прокурора Кучеренко та адвоката Герцмана.

Попри те, що в судовому засіданні прокурор Кучеренко запевняв, що обтяжувальну обставину складу злочину підтверджено, суд не погодився з ним, ствердивши, що матеріалами попереднього й судового слідства не з’ясовано, що хлопець знав про зберігання літератури вдома на горищі у воєнній час.

Урешті Рогошевського визнали винним за тією самою статтею, що й першого разу (54-10 ч.1), але покару присудили тяжчу – 10 років виправно-трудових таборів, без обмеження прав.

Та правова тяганина не скінчилася: 24 серпня 1949 року Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду УРСР, розглянувши протест прокурора та касаційну скаргу адвоката щодо порушення процесуальних норм, повернула хлопцеві покару у вигляді позбавлення волі на 6 років, без обмеження прав.

З місць позбавлення волі Рогошевського звільнили 28.05.1954.

Згідно з висновком Прокуратури Рівненської області від 29.01.1992, Рогошевського Петра Михайловича зреабілітовано.

Використане джерело:

УСБУ в Рівненській області, справа П-7483.

Автор Іван Мельник

РЕКЛАМА