Публікація
Найважче втратити побратима: військовий з Костополя поділився бойовими спогадами
16:20, 10 Серпня
Історією бійця ЗСУ поділилися на сторінці Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни, що у Клевані.
Юрій Новак родом із міста Костопіль. Воювати пішов 4 березня, спонукала історія його роду. Діди свого часу воювали. У свої 28 років до війни з росією був морально готовий. Вважає своїм обов’язком захищати свою жінку та діточок. Воював у 53 бригаді біля Вугледару. Побратими дали йому позивний “Монах”.
Юрій має три поранення.
Перше отримав під Бахмутом, прилетіли осколки в шию. Через місяць повернувся до Опитного (біля Бахмуту) – там отримав друге поранення. Трете отримав при роботі з великокаліберною зброєю ДШК. Орки полювали на нього з побратимом два тижні. Наші хлопці працювали в багатоповерхівці, адже для точності пострілу потрібна висота. По них били ПТУРами (високоточна самонавідна ракета), зносили поверх за поверхом…
Юрію вдалося врятувати себе і свого побратима.
Пам’ятає, як після крайнього поранення його евакуювали до шпиталю в Бахмуті, пізніше відправили в Дружківку. Там Юрій був на межі між смертю та життям. Згадує, як в одну мить, зникли всі турботи і переживання, як все тіло огорнуло легкістю… не було ні страху, ні жалю.
В Івано-Франківську його прооперували, поставили пластину, тамтешній лікар врятував Юрію ногу. В лікарняному ліжку провів 4,5 місяці, а потім освоїв крісло-колісне, пізніше пересувався за допомогою милиць, сьогодні опирається на підлокітники. Дуже вдячний фізичним терапевтам. Перші кроки зробив у воді, на базі Клеванського госпіталю.
Згадує, як по поверненню до дому, отримав дзвінок від свого побратима, свого «другого номера». Товариш відшукав номер телефону Юри, аби сказати: «Дякую, що врятував моє життя!».
Тих, хто досі воює, Юрій закликає ні до кого не звикати. Бо нічого страшнішого нема, як втратити бойового товариша, свого побратима…
Найтяжчі спогади пов’язані з повною відсутністю їжі та питної води.
Воду брали просто із річки, а от їсти довелося… сире м’ясо свійської худоби. Вогнище розвести було неможливо, оскільки тепловізори «ловлять» навіть жар цигарок. Відповідно, ні вода, ні їжа не проходила жодної термічної обробки. Бувало по три дня без їжі, бувало банка тушонки в день на всіх…
Війська ворога найбільше вразила підготовка наших вояків.
Адже наші військовослужбовці чудово орієнтуються у надскладних ситуаціях. Вони здатні до аналізу, прийняття самостійних рішень, а також ефективно взаємодіють між собою. Юрій був командиром групи. В роботі йому допомагав “холодний розум”.
Зі страхом стикнувся у Зайцевому.
Коли в їхній окоп прилетів снаряд. Пам’ятає, як тимчасово втратив зір. В цей момент огорнув страх потрапити в полон. Згадує, як молився Богу. Зізнається, що віра реально допомагає не впасти. Адже молитви матерів та дружин буквально “закривають” від куль. В тому, що вижив завдячує Богу.
В цивільному житті захоплюється історією та колекціонує монети.
Воїн впевнений у Перемозі України, каже, що це лише питання часу.
