Публікація

Доброволець разом із батальйоном “Поліських Вовків” “косить” ворогів

16:20, 27 Вересня

Михайло з позивним “Філософ” не так давно служить в 104 бригаді, але разом зі своїм батальйоном “Поліських Вовків” пройшов чимало випробувань, зокрема на Харківському та Запорізькому напрямках. Чоловік скромний і не надто любить розповідати про себе, але його побратими кажуть, що він з першого ж виходу показав вольовий характер і безстрашно “косив” ворогів.

Про воїна розповіли у відділенні комунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.

Першого січня остаточно вирішив, що піде добровольцем.

І вже з першого виходу він відчув усю важкість та небезпеку війни:

“Ми вийшли темно, нічого не видно, не розумієш взагалі, в яку сторону йти. Але нас засік ворожий коптер. І одразу ж почали працювати їхні міномети. Перша міна лягла метрах в десяти вище. Йшли яром. Ми розуміли, що треба рухатися, бо якщо зупинимось на одному місці, то по нас просто пристріляються і розберуть.”

“Філософ” запевняє, що жодної паніки не було. Усі були максимально змобілізовані та робили все чітко. Каже, що все завдяки якісному навчанню на БЗВП (базова загальновійськова підготовка). Там не просто вчили військової справи, а й готували психологічно.

“Тільки ми зайшли на рубіж, і знову починається обстріл. Спочатку працював міномет, потім танк. Крили з усього, що було”, – пригадує військовослужбовець.

Того ж, першого виходу, він відчув і що таке ворожий штурм:

“До нас на позиції вони заїхали на “бесі” (бронетранспортері). Її підбили й вона вигрузила штурмовиків і підбита втекла. Наші пташки піднялися в повітря і корегували наші дії. Взяли ми ворога в кільце, і почали насипати. Ми їх ганяли по колу. Вони забігли до нас на полювання, а самі стали здобиччю. Тоді я зрозумів, чого наш бат “Поліські вовки””.

За цих, трошки більше ніж пів року служби, в “Філософа” є безліч бойових історій. Не всі вони про такі успішні відбивання штурмів, але кожна з них про сміливість. На позиціях доводилося спати по годині по дві на добу під звуки вибухів міномета: “Міномет переставав крити — я прокидався, бо це означає, що хтось до нас лізе. Тиша – це недобрий знак”.

Війна навчила постійно слухати. В густих посадках не видно руху ворога, але його завжди чути. Також завжди треба прислухатися чи те летять ворожі дрони. Ця звичка залишається з ним і за межами передової.

“Філософ” розуміє, що війна вплинула на нього і багато чого змінила всередині. Але, попри все це, жодного разу воїн не пошкодував про свій вибір зроблений в новому році.

“Я розумію чого я тут. Надивився на ці прильоти по цивільним. Для мене найжахливіше, коли від війни страждає цивільне населення. В чому винна, наприклад, мала дитина, яка взагалі нікому нічого ніколи в житті поганого не зробила. Вона померла тільки від того, що якийсь виродок взяв і кинув бомбу на її будинок”, – розмірковує Михайло.

Зараз воїн найбільше мріє про мир і спокій. Після перемоги хоче створити сім’ю та оселитися якнайдалі від метушні.

“Мрію знайти хату в таких нетрях, де тебе ніхто не знайде, ніхто тебе бачити не буде. І просто спокійно там буду жити, відпочивати в тиші. Не чути всіх цих звуків машин, мопедів і всього, що викликає асоціації з війною”, – ділиться воїн.

А зараз він робить все, щоб наблизити перемогу і втілити свою мрію якнайшвидше.

РЕКЛАМА