Публікація

 Болюча пам’ять: практики пам’ятання про УПА на Рівненщині

09:59, 11 Вересня

Рівненська область – це близько однієї тисячі населених пунктів. Більшість із них села. Через своє природо-географічне становище цей регіон став колискою повстанського руху, як колись Холодний яр. Великі лісові масиви, болота, пересічена місцевість та досить патріотичне населення – усе це сприяло, щоб як у пісні про Василя Івахіва: “Там десь далеко на Волині створилась армія УПА”. Вона набула такого поширення, що практично немає такого населеного пункту з якого не було  “хлопців з лісу”.

Фото пам’ятника на могилі Василя Івахіва

Для розуміння унікальності території Рівненщини, варто згадати про такі події:

Тут відбулася перша Конференція поневолених народів Європи й Азії. На ній зібралися представники 13-ти народів, що воювали на той час у лавах УПА. Вона відбулася у строгій секретності оскільки участь у Конференції взяли одразу двоє представників Бюро проводу ОУН. Зокрема­ керівник Проводу ОУН Роман Шухевич-«Тур» і референт СБ М. Арсенич-«Михайло».

 Ще одна визначна подія пов’язана із Рівненщиною – це, звісно, бій під Гурбами у 1944 році. Коли ще тривала війна з нацистами – російський режим кинув проти повстанців 4 піхотні бригади, танковий батальйон, авіацію та кавалерійський полк НКВД, а це близько 15 000 бойовиків.

Також, на Рівненщині народились чи спочили засновники УПА – Клим Савур та Василь Івахів, видатний художник Ніл Хасевич, генерал армії УПА Леонід Ступницький, останній провідник ОУН на Волині Анатолій Маєвський та сотні менш відомих однак видатних борців. 

Пам’ятна дошка в селі Дюксин

Проте, чи ці події та борці є внесеними у нашу ментальну карту? Чи окреслили ми ці “місця пам’яті”? 

Пам’ятники, меморіали, могили – це ще й спосіб картографування місцевості визначення, що вона “своя”. Карта та позначення на ній – є не тільки об’єктом фізичним, але й ідейним. Імперії завжди максимально наповнювали простори підкорених народів своїми символами. У Рівному лише під час повномасштабної війни спромоглися прибрати із центрального парку ім. Шевченка пам’ятник і могилу більшовика Дундича. А  донедавна на екскурсіях парком біля його постаменту розповідали про видатного революціонера, який воював проти Української народної республіки. 

Ще кілька років тому (до 2016 року ) на Рівненщині було місто Кузнецовськ (тепер Вараш) назване на честь російського провокатора та терориста, який своїми діями підставляв українське підпілля. Гіркоти додає те, що у 1947 році урядом СРСР було проведено каральну операцію «Захід», внаслідок якої з Рафалівського району (нині частини Вараського) до Казахстану та віддалених районів Сибіру було виселено 374 особи (104 сім’ї) – членів родин учасників ОУН та УПА. Виселення торкнулося і сімей з Вараша.

На жаль, за вже більш ніж 30 років незалежності ні на рівні держави, ні на обласному не було здійснено комплексного дослідження із подальшим нанесенням на карту місць боїв, загибелі чи просто встановлених місцевими жителями пам’ятників воїнам УПА. Більшість таких ініціатив походили із громадського середовища та були фрагментарними.  У 2010 році Рівненська обласна рада прийняла окреме рішення “№ 1538 Про збереження і утримання пам’ятників, хрестів, каплиць, меморіальних дощок, встановлених  в пам’ять про полеглих українських патріотів”. Проте далі декларацій справа не пішла. Крім того, до цього часу в Повному переліку пам’яток археології, історії та монументального мистецтва Рівненського району (див.https://rrda.rv.gov.ua/istoriko-kulturna-spadshchina-rajonu  ) включено 13 Пам’ятників жертвам УБН (рус. Украинских банд националистов), що є відображенням радянського погляду на події 20 ст.

Саме тому виникла ідея створити інтерактивну карту місць пам’яті про УПА на Рівненщині. І ця ідея отримала підтримку від Українського Культурного Фонду.

У рамках проєкту «Місця пам’яті про УПА: каталог пам’яток історії на Рівненщині» ми запланували, в тісній співпраці із дослідниками та місцевими краєзнавцями, верифікувати місця пам’яті про УПА. Під час втілення ініціативи, ми здійснимо вісім експедиції на місцевість, для нанесення їх на карту, опису  та фото-відеофіксації стану пам’яток. Для початку, ми поставили за ціль дослідити 50 об’єктів присвячених УПА (пам’ятників, могил та ін.). Свої обмеження  на нашу роботу накладає і воєнний стан. Через сусідством з білоруссю не у всі місця області можна вільно проїхати. Крім того близько половини наших об’єктів зосереджені в лісах, а люди з купою техніки по сед лісу викликають дуже багато питань. Тому кожну експедицію ми детально плануємо та узгоджуємо з військовими адміністраціями.

Пам’ятник Володимиру Робітницькому поблизу села Грабів

Команада проєкту вже розпочала свої польові дослідження. Було проведено роботу на теренах колишнього Здолбунівського району. За час першої експедиції проїхали 6 сіл, оглянули понад 12 пам’яток. Зокрема, побували у с. Дермань на могилі генерал-хорунжого УПА Леоніда Ступницького, а тако оглянули місцевість “Турецька скала” – це каменоломні де розташовувалася велика криївка і де працював так званий Картографічний інститут УПА. У с. Буща оглянули пам’ятник командиру куреня, з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь Семену Котику. Побували нв місці Гурбенської битви де не лише оглянули пантеон але і до цих пір розкидані в лісі символічні могили та пам’ятники такий, як пам’ятник сотнику Нечаю. 

Окрім того, команда уже побувала біля пам’ятних місць у таких селах Грабів, Оржів, Суськ, Деражне, Дюксин, Бичаль, Ганнівка, Постійне, Злозне, Гутвин Рівненського району.

Урочище Гутвин

До деяких із пам’яток пробирались через справжні хащі покладаючись на спогади наших “сивочолих поводирів”. Одного разу поблизу урочища Гурби мало не залишились без транспорту застрягнувши в величезній калабані. 

Сьогодні наш проект особливо на часі. Однак  він  актуальний уже не перший десяток років. Одна із проблем дослідження полягає в тому, що щороку відходять у засвіти люди,  які знали  про місця розташування могил, пам’ятників чи місць боїв. Зникають села на цвинтарях яких були поховані повстанці. На жаль, писемні ж джерела досить часто дуже не точні, оскільки змінюється топографія самої місцевості.

Таким чином ми плануємо, започаткувати платформу яка стане відкритою для усіх краєзнавців та дослідників визвольного руху. ВОна слугуватиме як для отримання інформації так і для доповнення її новими ще не зареєстрованими об’єктами та історіями про них. Крім того нанесення на карти дозволить створювати туристичні, освітні маршрути і, найголовніше – зберегти пам’ять про тих, хто боровся за нашу свободу.

Олександр Денисюк

РЕКЛАМА