Публікація

111 років тому народився Василь Кук, генерал УПА

14:28, 11 Січня

Василь Кук – один із дев’яти генералів УПА, єдиний із них, який дожив до відновлення незалежності України.

Кук народився у селі Красне біля Золочева. Навчався на юридичному відділенні Люблінського католицького університету.

Про Василя Кука розповідають на сторінці журналу “Локальна історія”.

Від весни 1943 року очолював УПА-Південь. Керував найбільшим боєм УПА проти військ НКВД під Гурбами. 1950-го, після загибелі Романа Шухевича, став головним командиром повстанського війська. Через два роки отримав звання генерал-хорунжого. Ще через два роки у криївці в Іваницькому лісі його разом із дружиною Уляною Крюченко схопили підпільники, яких завербував НКВС.

Уляна очолювала юнацтво ОУН у Дніпропетровську, коли познайомилася з Василем на початку 1940-х. 1944-го вони побралися на Рівненщині. Через два роки народився син Юрко. Чекісти пильно стежили за родиною Кука. Тож Уляна була змушена повернутися в підпілля, а дитину віддати на виховання брату Василя.

Рідним Василя Кука та Уляни Крюченко не вдалося уникнути репресій. Усіх їх чекав арешт і табори ГУЛАГу. А малого Юрка під іншим прізвищем (Чоботар) утримували в дитячому будинку Маріуполя. Там він провів 10 років. Після арешту 1954-го подружжя шість років перебувало у слідчих в’язницях Києва і Москви. Після вбивства Степана Бандери їх відпустили. Лише тоді змогли побачити сина, якому на той час було вже 15.

Василя Кука звільнили за указом Президії Верховної Ради СРСР. Тоді ж він прочитав по радіо “Відкритого листа” до керівників ОУН та “всіх українців, що живуть за кордоном”, у якому визнавав радянську владу в Україні та закликав діаспорні організації припинити всі спроби насильницького скинення комуністичного ладу.

На фото – Уляна Крюченко та Василь Кук на мості Патона у Києві, 1960-ті. З сином Юрієм, 1971 рік

Про долю дружини Кука і їхнього сина запрошуємо послухати у подкасті “Сила опору. УПА” ⟶ li.sten.to/upa6

РЕКЛАМА