Публікація
«Страшно, але робиш»: будні сапера «Дімаса» з 104-ї бригади
13:30, 09 Грудня
Дмитро, або ж як його кличуть побратими – “Дімас” на ВЛК отримав висновок, із яким на початку повномасштабного вторгнення не зміг потрапити до війська. Тож пішов до волонтерського штабу, де робив усе, аби допомагати оборонцям і цивільним, які постраждали від бойових дій.
«Паралельно працював і волонтерив, намагаючись допомагати оборонцям і цивільним, які постраждали від бойових дій», – розповідає Дмитро. Весною цього року він побачив оголошення про набір у 104-ту бригаду. Після співбесіди його запросили до інженерної роти через будівельний досвід.
Проте будувати бліндажі і лінії оборони Дмитро не став. На поради батька, колишнього сапера, вирішив опановувати цю небезпечну, але важливу спеціальність.
Перший досвід під вогнем
“Не скажу, що мені дуже важко, але бувають такі задачі, що колінка трясуться. Та це нічого, ідеш і робиш. У перший же вихід я відчув, що означає працювати під щільним вогнем противника. Били і мінами, і скидами. Стеля в бліндажі аж підстрибувала від вибухів”, – розповідає “Дімас”.
В тій ситуації дуже допомогли досвідчені побратими, які морально підтримували та допомагали підказками й порадами: “Коли вже треба було йти працювати, то я трішки зловив, як кажуть, ступор. Забув найелементарніше, як зводиться ТМ-ка (протитанкова міна), як чеку витягти. Кажу, хлопці, підкажіть, бо з переляку забув. Вони одразу спокійно підійшли, показали, все, і я згадав”.
Згодом він став упевнено виконувати всі задачі. Попри постійний страх під час роботи з вибуховими речовинами, воїн відчуває підтримку товаришів і віддано служить.
Чому вирішив піти добровольцем
Дмитро зізнається, що його мотивувала служба друзів: «Всі мої друзі служать, а я один, як біла ворона. Було соромно дивитися їм в очі. Я зрозумів, що інакше бути не може».
Він також високо оцінює атмосферу в колективі та професійність командира, якому доводиться нести величезну відповідальність за підлеглих.
Плани на майбутнє
Думаючи про майбутнє після перемоги “Дімас” розмірковує над тим, аби продовжити займатися саперною справою: “Думаю, що позаяк я займаюся саперною справою, то в мене ще на років 100 роботи буде. Але поки не знаю, чи це буде пов’язано зі Збройними Силами, чи це буде якесь цивільне розмінування. Побачимо. Ще так далеко не зазирав у майбутнє”.
Якщо ви хочете долучитися до саперного підрозділу, де служить Дмитро, телефонуйте за номером: +380 50 167 6488.
За матеріалами відділення комунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ
