Публікація
Що означають скульптури американської мисткині на подвір’ї Острозької академії
13:58, 18 Жовтня
У 2019 році Національний університет «Острозька академія» завершив будівництво нового корпусу в центрі міста. Архітектурну композицію будівель доповнюють 6 скульптур авторства відомої американської скульпторки українського походження Міртали Пилипенко. Роботи одразу привернули увагу громадськості та викликали жваве обговорення. В нашому матеріалі пропонуємо детальніше дізнатись про авторку, як її колекція опинилась в Острозькій академії та що символізують її роботи у просторі нашого міста.
Міртала Пилипенко народилася в 1929 році в Харкові в родині відомого українського літератора, журналіста, громадського діяча Сергія Володимировича Пилипенка (1891–1934) та Тетяни Михайлівни Кардиналовської (1899–1993) – педагога, перекладача, громадської і культурно-освітньої діячки. Сергій Пилипенко активно працював як організатор українського літературного життя: обіймав керівні посади у видавництвах «Книгоспілка», ДВУ, був головою літературної організації «Плуг», в останні роки життя працював директором Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. У 1933 році Сергій Пилипенко був заарештований та згодом страчений. Фактично з цього моменту, життя майбутньої скульпторки та її родини супроводжувалося постійними випробуваннями: нелегальне повернення із заслання, німецька окупація, примусовий вивіз до Німеччини, перебування в таборах в Італії, загроза репатріації, еміграція до Англії, а звідти – з 1947 р. до США. Міртала отримала художню освіту в школі мистецтв при Бостонському університеті, в ательє відомого скульптора Осипа Цадкіна та в школі мистецтв Ля Гранд Шомієр (Париж, Франція), у Тафтському університеті (США). Деякий час працювала викладачем на курсах скульптури, а згодом повністю присвятила себе творчості. В цей же час вона почала писати вірші, які часто супроводжують її скульптурні твори. Своє ім’я Міртала стала використовувати як творчий псевдонім.
Обравши для свого самовираження форму скульптури, Міртала, як і багато митців другої половини ХХ ст., повністю відійшла від ідеї відображення реальності, натомість, максимально використала можливості скульптури для «перетворення думки у форму». Вона стверджує: «Як для більшості мистців, мій мистецький шлях був довгим – від вивчення технічних засобів до пошуків свого власного, особистого вислову. Зрештою єдиною метою моєї праці стало висловлювання моєї внутрішньої суті шляхом символів мистецтва як мови душі».
Творчість Міртали була тісно пов’язана з американським мистецьким життям: 13 персональних виставок та участь у 29 групових виставках у провідних музеях та галереях США. У 1991 році, у Львові, а потім в у Києві, відбулися перші виставки Міртали в Україні. Згодом вона передає колекції своїх скульптур до різних українських музеїв, а у 2011 році подарувала 16 своїх бронзових скульптур для НаУОА. Шість робіт із цієї колекції з дозволу скульпторки у збільшених копіях розміщено на території нового корпусу університету.
Абстрактна форма і водночас символічний зміст є основними засобами виразності авторки. Її творчість глибоко гуманістична – присвячена темі людського існування: через схематичні людські постаті авторка висловлює психологічний стан людини (людей) або ситуацію, в якій вони знаходяться, доповнюючи роботу часто схематичним і стилізованим навколишнім світом.
Філософське трактування потойбічної реальності, глибини всесвіту та роздуми над цим авторка втілює у роботі «Зустріч»: замкнене коло, розділене на дві площини, що символізують різні реальності та дві постаті, що об’єднані жестом простягнених рук, символізують зустріч зі своїм вищим «Я» між двома реальностями.
Часто у своїх роботах Міртала вдається до символу спіралі: у роботі «Стремління» авторка використовує її для відображення «невідворотного потягу до джерела», у роботі «Шлях до себе» трактує як космічну енергію, рух, еволюцію, стремління від множинності до єдності..
Використовуючи геометричні форми та стилізовані людські постаті, у скульптурі «Звідки і куди» Міртала передає ідеї зародження життя, думки, появи чогось із уявного у реальному. Ідея духовної свободи втілена у скульптурі «Індивідуалізація» (розташована у внутрішньому дворику корпусу) – окрилена постать відривається в вертикальному польоті від інших, згрупованих у замкнутій сфері. Скульптура «Міст над прірвою» – оптимістична: дві схематичні постаті, що стоять по різні боки прірви, об’єднані між собою через простягнуті руки. Вона може символізувати як єднання двох людей, так і народів, спорідненість душ та подолання труднощів. Скульптура «Україна-фенікс-лелека» брала участь у конкурсі на кращий монумент незалежності України і, у разі перемоги, могла б прикрашати Майдан у Києві як символ відродження нашої держави. Замкнене коло – символ неволі, його розриває у стрімкім польоті лелека (символ України), вириваючись на свободу та відроджуючись із полум’я як міфічний птах фенікс.
До недавнього часу колекція Міртали була доступна для відвідувачів, проте з початком військових дій в Україні, роботи перебувають у сховищі. Завдяки реалізації проекту «Цифровізація мистецьких колекцій Музею історії Національного університету «Острозька академія» за підтримки Українського культурного фонду незабаром з’явиться можливість побачити їх у онлайн галереї на сайті музею історії НаУОА.
Анастасія Хеленюк,
директорка Музею історії НаУОА
