Публікація
Успіння Богородиці в традиції Острозької іконописної майстерні
15:01, 28 Серпня
Свято Успіння Пресвятої Богородиці було запроваджено ще в IV столітті імператором Флавієм Маврикієм. Загалом же Біблійних текстів присвячених цій події немає в оносному відомості знаходимо в апокрифічних (неканонічних текстах). Згідно з цими переказами, після смерті і воскресіння Христа Марія залишилась в Єрусалимі і знаходилась там поки не почалися гоніння на християн.
Діва Марія знала, коли закінчиться її земне життя. До неї явився архангел Гавриїл який сповістив, що через три дні вона покине земне життя і вознесеться на небеса. На поховання прибули всі апостоли окрім Фоми. Він хотів попрощатися з нею пізніше і вирішив з іншими апостолами увійти в печеру. Але відкривши труну, вони знайшли там тільки плащаницю Богородиці. Що означало, що Господь забрав її разом із тілом в рай.
В Україні свято Успення Богородиці почитали ще з часів Київської Русі, та й найдавніша лавра – Києво-Печерська – має центральний храм Успення Богородиці. Так й інші лаври — Почаївська, Унівська і Святогірська — також названі на честь Успення.
До наших днів дійшли ікони з другої половини ХІ століття, найдревніша з яких із монастиря св. Катерини на Синаї. У Х-ХІ століттях виробили більш сталий тип ікони Успення, який повторюють і сьогодні. У центрі – горизонтальне ложе, на якому лежить Марія, зазвичай із похиленою на лівий бік головою. Довкола апостоли, перший зліва – Петро, який схиляється над покійною із кадилом в руках, Іван схиляє голову на плечі Марії, а біля ніг припадає Павло. Разом із апостолами часто зображають і церковних достойників, серед яких можна зустріти і захисника ікон Івана Дамаскіна, який жив кілька століть пізніше.
В Україні перші образи з цим сюжетом датують ХІ-ХІІ століттях прототипом якої був уже згадуваний образ із монастиря на Синаї. Свого часу цю ікону викрали з Києва до Новгорода. Тепер же ж київський твір експонують у Третьяковській галереї в Москві.
У рамках національної специфіки іконопису формувалися та виразно проявлялися локальні іконописні традиції. Так в XVI – XIX ст. сформувалась і розвинулася Волинська іконописна школа, окремим феноменом якої стала Острозька іконописна майстерня кін. XVIІ – поч. ХІХ ст. Яка також має свій варіант сюжету Успення Богородиці.
На іконі зображено день, коли за переказами апостоли зібралися в Єрусалимі для прощання й поховання Богородиці. Серед присутніх також є негативний персонаж Авфоній — юдейський священник, який не визнавав Христа й називав його «улесником». Пошана до Діви Марії також обурювала його. Дізнавшись про похорон Божої Матері, Авфоній попрямував до погребальної процесії, аби скинути тіло Богородиці з ноші. Несподівано з’явився архангел Михаїл із мечем та відсік святотатцю обидві руки. Цю сцену часто зображують на іконах «Успіння Богородиці» в нижній її частині.
Цікавим видається зображення юдея Афонія, якому архангел Михаїл відрубує руки. Його постать є вкрай реалістичною, риси обличчя та деталі одягу ніби змальовані з натури. Є підстави вважати, що саме на цій іконі зображено не вигадану, а реальну історичну постать. Прибравши німб та крила, архангел Михаїл стає схожим на звичайного незаможного юнака-міщанина в дияконському стихарі. Це свідчить про проникнення світського світогляду у сферу іконописної діяльності.
Цьогоріч в рамках програми “Культура. Регіони” від Українського Культурного фонду реалізується проект “Острозька іконописна майстерня:віртуальний музей”. Який має на меті оцифрувати твори Острозької іконописної майстерні, що зберігаються «Державному історико-культурний заповіднику м. Острог».
