Публікація
Від геології до гранатомета: історія військового з позивним «Сесмік»
13:39, 03 Вересня
Фото: 104-ї окрема бригада «Горинь»
Олександр із Полтави до початку повномасштабної війни працював у сфері геології та сейсмічної розвідки. У 2025 році він залишив цивільну професію та долучився до війська. Нині чоловік служить у 1 батальйоні територіальної оборони 104-ї окремої бригади «Горинь» на посаді помічника гранатометника. Його позивний «Сесмік» також пов’язаний із попередньою професією.
Історією Олександра поділилися на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ “Горинь”.
До війська Олександр прийшов із досвідом роботи у геології та сейсмічній розвідці. Коли побратими обирали йому позивний, військовий запропонував пов’язати його з цивільним фахом. Так з’явився «Сесмік».
«Краще давайте пов’язано з тим, чим раніше займався», — згадує Олександр.
У складі 1 батальйону територіальної оборони 104-ї окремої бригади «Горинь» він отримав посаду помічника гранатометника. Відтоді її не змінював. Разом із підрозділом військовий неодноразово виконував завдання на Куп’янському напрямку.
За словами Олександра, одним із найбільших викликів після вступу до війська стала адаптація до нового середовища. Замість звичного цивільного життя довелося звикати до армійського побуту, нових людей та специфіки служби.
«Як сюди попав у військо, найважче було адаптуватися. Нові люди, з кожною людиною треба звикнутися», — розповідає військовий.
Водночас саме побратими стали для нього однією з головних опор. Спільна служба поступово перетворила нових знайомих на людей, яким можна довіряти.
«Плюси у тому, що побратими хороші», — каже «Сесмік».
Не обходиться на службі й без гумору, який допомагає переживати напружені моменти. Олександр зізнається, що чорний гумор став невід’ємною частиною військових буднів.
«Без чорного гумору у війську бути не може», — зазначає він.
Та найбільше сил військовому дає родина. Вдома на нього чекають мама, дружина Юля та син Діма. Спілкування з близькими залишається важливою частиною кожного його дня.
«Якщо з родиною не поспілкуєшся, це вже день, можна сказати, не пройшов», — говорить Олександр.
Після завершення війни він хоче повернутися до геології — професії, яка йому справді подобається. Для нього ця робота пов’язана не лише з заробітком, а й із можливістю постійно дізнаватися нове та досліджувати світ.
«Це не те, що робота. Ти просто на тій роботі взнаєш все нове. Хочеться відкривати світ», — ділиться військовий.
Поки ж Олександр залишається у строю. Його підтримують родина, побратими та взаємна довіра з людьми, з якими він щодня проходить службу.
