Публікація

Ув’язнили через книжечку про український вертеп та пісні: про долю дівчини з Рівненщини

15:58, 18 Січня

зображення публікації

Коли надвечір 9 березня 1948 року Антоніна прийшла зі школи, то застала вдома емгебістів, які вже встигли обшукати її житло.

Приїхали вони навіть не з тутешнього райвідділу МГБ, а з обласного центру – Рівного. Це, вочевидь, свідчило про серйозність намірів.

Підставою для обшуку стало те, що брат Антоніни, Микола, мав зв’язок з українськими повстанцями. Проте, нишпорячи в оселі, емгебісти знайшли речі протирадянського змісту, що належали Антоніні. Зокрема, книжечку «Новий український вертеп (з хати до хати)» та аркуші з текстами пісень «Рости, рости, горошино» і «Сиджу я в лісі».

Відтак Антоніну й брата завезли в Тучинський районний відділ МГБ, а звідти – у Рівне. Там щодо дівчини порушили кримінальну справу за статтею 54-10 Кримінального кодексу УРСР, себто за ознаками протирадянської пропаганди або агітації.

Отож, перед слідством постала учениця 6-го класу Гориньградської школи Чорна Антоніна Оверківна, 1932 р.н., із села Гориньград-1 Тучинського району Рівненської області, українка.

Чорна Антоніна Оверківна (світлину надала родина)

Особливістю книжечки «Новий український вертеп (з хати до хати)» було те, що в ній не лише традиційно прославляли народження Ісуса Христа, а й висловлювали турботу про долю України.

«Сталося велике чудо серед нас,

Народився в Вифлиємі Христос Спас,

(2) Знищить всі окови, прийде час обнови.

І мир буде на землі.

І ми, діти України, ликуймо,

Рождество Христа Месії святкуймо.

(2) Честь Божій Дитині, слава Україні,

Рідним нивам і степам.

Як зійшло Спасення світа в яскині,

Так зійде Зоря обнови Вкраїні!

(2) Гляне нам ще сонце у мале віконце –

Україну осінить!»

Як автора книжечки зазначено Ф.Ремезівського, а видано її 1941 року в Українському Видавництві «Волинь» у Рівному.

Книжечка «Новий український вертеп (з хати до хати)”

Серед дійових осіб вертепу були три руські князі: Володимир Мономах, Ярослав Осьмомисл та Роман (Мстиславович).

«КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР МОНОМАХ:

Я князь великий Мономах,

Владар вкраїнського народу –

Не раз собі я мріяв в снах,

Леліяв в серці насолоду,

Що над моїм цілим краєм,

Де Дніпр могучі котить хвилі –

Зоря промінням золотим

Засяє ще та в діл похилить

Прапори Ірода грізні…»

Зазначену книжечку Антоніна отримала від свого брата Миколи, який придбав її ще у час німецької окупації, – десь 1943 року. Прочитала. Перегодом обгорнула у зошитові аркуші, зробивши таким чином обкладинку. На ній написала своє ім’я та прізвище як власниці книжечки.

«ЯРОСЛАВ ОСЬМОМИСЛ:

… Прийми, народжений наш Боже,

Той дар вкраїнської Землі.

Будь нам завсіди на сторожі,

Щоб не блукали ми в імлі.»

Після вигнання німецьких загарбників та прийдення радянських, Антоніна й далі зберігала цей виданок українського вертепу.

«КНЯЗЬ РОМАН:

Іди від нас у світ за очі

Чверть сотки літ спивав ти кров

Чверть сотки літ крізь темні ночі

Дітей ти моїх катував,

Зі Сталіном збратавсь ти, дружно

Крав срібний плід кривавих нив…

Щезай з очей, ти осоружний.»

Ці слова сказав руський князь до одного з негативних героїв вертепу.

Пісні, що їх знайшли у підсумку обшукання, лежали у підручнику з ботаніки. У них мовилося про гірку долю повстанців, що боролися за волю України.

Текст пісні «Рости, рости, горошино» (перша сторінка)

Текст пісні «Рости, рости, горошино» (друга сторінка)

Текст пісні «Сиджу я в лісі»

Ці речі, що їх вилучили в Антоніни, долучили до матеріалів розслідування. З огляду на їхній зміст, у постанові на арешт дівчини, що його 12.03.1948 осанкціював прокурор Рівненської області Комолов, зазначили, що:

«…Чорна Антоніна, бувши протирадянськи налаштована, зберігала у себе протирадянські твори, спрямовані на вихваляння діяльности банд ОУН та дискредитування керівників партії і радянського уряду.

Під час обшукування у Чорної Антоніни вилучено:

а – «Новий український вертеп», надрукований типографським способом, протирадянського змісту, спрямований на розпалювання міжнаціонального розбрату й дискредитування керівників РКП(б) та радянського уряду.

б – Пісня «Сиджу я в лісі…», що її Чорна написала власноруч, протирадянського змісту, спрямована на вихвалювання банд ОУН.

в – Пісня «Рости, рости, горошино…», що її Чорна написала власноруч, протирадянського змісту, спрямована на вихвалювання банд ОУН».

Далі були допити.

Під час допитування 16.04.1948 старший розслідувач Управління МГБ Рівненської області лейтенант Леонов запитав Антоніну звідкіля у неї пісні.

Дівчина відповіла, що одного разу, йдучи до подруги, знайшла біля сільської ради аркуші, на яких і були написані ці пісні. Ввечері того самого дня, перебуваючи вдома, переписала їх на власні аркуші, а знайдені – спалила.

А ще лейтенант Леонов, який допитував Антоніну російською мовою, не міг утямити, як правильно її прізвище.

– На допиті 10.03.1948 Ви зазначили, що Ваше прізвище Чорна… На всіх дальших допитах Ви зазначали своє прізвище як Чёрная, але підписували протоколи допитів прізвищем Чорна. Як правильно Ваше прізвище? – запитав розслідувач.

– Як Чёрная, так і Чорна – обидва прізвища правильні, але моє прізвище російською вимовляють і пишуть як Чёрная, а українською – Чорна. Підписуючи протоколи допитів, я зазначаю своє прізвище українською мовою, – пояснила Антоніна.

20 травня 1948 року Рівненський обласний суд у складі головувальника Белохвоста, нарзасідателів Андрєєва та Вознюка, секретаря Волкової, за участю прокурора Іванчука та адвоката Варницького розглянув справу щодо Чорної А.О.

Під час судового засідання шістнадцятирічна Антоніна не визнала своєї провини, проте суд винною її визнав і засудив за статтею 54-10 ч. 1 КК УРСР (протирадянська пропаганда або агітація) до восьми років виправно-трудових таборів, без обмеження прав.

Згодом до різних строків ув’язнення засудили членів родини Чорної: батька Оверка Григоровича, рідних брата Миколу та сестру Ганну, позаяк усі вони підтримували зв’язок з українськими повстанцями.

Звільнили Антоніну достроково – влітку 1954 року, себто у неволі вона пробула понад 6 років.

Відповідно до висновку  Прокуратури Рівненської області від 1992 року Чорну Антоніну Оверківну зреабілітовано.

Іван Мельник

Використане джерело.

  1. УСБУ в Рівненській області, справа П-7384.