Новина
“Шануймо тих, хто втратив сина, тата, чоловіка”: водій у Рівному зневажив маму загиблого Героя
11:10, 03 Червня
Прикра історія трапилась учора в Рівному. Людмила Марчук – рівнянка, журналістка, мама загиблого Героя Богдана Гордійчука розповіла про образу зі сторони водія маршрутки №38.
Про це вона написала пост у Фейсбук.
“Водій цієї маршрутки мене сьогодні зневажив. П’ятниця. 2 червня. Біля 16-ї дня.
Мене, як матір загиблого бійця. Якби він просто сказав: “Я вам співчуваю, але вибачте, у мене всі пільгові місця зайняті”, цього поста б не було. Коли б не почула собі в спину: “Розвелося вас тут…” Це нас, згорьовані вдови й невтішні матері, розвелося? Чуєте, люди?
Розводяться колорадські жуки, нешановний.
І це ще війна не скінчилася. Ще гроби молодих хлопців щодня зі Сходу “На щиті” везуть… Ще могили щодня копають і вже нема куди хоронити. Ще нас щоночі будить сирена. Гинуть діти. А це хамло вже забуло чи й не знає, що саме наші сини пішли першими, щоби стати в стрій ЗСУ і стояти на передовій на смерть, щоби ми могли тут мирно жити, а не чекати окупанта в свій дім. Я не втрималася, сказала: “Пішов би, та повоював…” Та це. вочевидь, мимо вух. Пасажирська аудиторія незворушно сидить. Ніхто ані мур-мур.
І мене це зачепило. Дуже зачепило. Як відром помий хто обілляв. Защеміло серце, а мозок прошила геть не патріотична думка: “За що ти віддав своє життя, сину? За цього хама?” Уявила свого Богдана в цю мить поруч себе. Він би не сидів незворушно, коли б якийсь водило отак учинив. Він би точно витяг його за грудки і вліпив по пиці. У хлопців на війні розбірки швидкі й різкі.
А я що? Гроші за проїзд заплатила. Але як вийшла, фото на пам’ять вирішила зробити. Бо ж ця зневага стосувалося не тільки мене.
Не всі водії такі. Є люди. Є й патріоти. Є просто співчутливі.
У мене такий інцидент перший. Однак, чимало спостерігала випадків, як водії ображають людей пенсійного віку. Це неправильно. Це ж не твій власний транспорт, дядьку за кермом! Раз держава ввела пільгу в законодавчу норму, то виконуй! Ти ж на роботі.
Зізнаюсь, що лиш через цю зневагу я ніколи не їду в маршрутці в якості пенсіонера. Дістаю свій квиточок хіба що в тролейбусі… Посвідчення матері загиблого – ще нова, недавно видана пільга. Краще б її не було. І була жива моя дитина. Але це є. Так сталося. І нічого змінити ми не можемо.
Тож, забудькуватий чи, може, просто необізнаний чоловіче за кермом, знай, що нас і справді багато.! Та як ти смієш зневажати мене лиш за те, що я, зайшовши в салон, показала тобі свій пільговий квиток?
Послухай. Мій син загинув у бою як Герой. Він вже ніколи не сяде за кермо, як ти. Не зможе виростити свого сина. Не зможе підтримати і свою матір. Тож саме тому держава ввела цю пільгу, щоб це зробив ти. Вже за те, що ти живий і можеш жити, працювати, водити авто, дихати, обіймати свою дружину, любити своїх дітей – уже за це. Це дуже багато, повір. Тому будь людиною. Будь громадянином країни, яка таку велику ціну щодня платить за твоє життя. І не смій! Чуєш! Не смій!”, – написала Людмила Марчук вчора.
Сьогодні Людмила Марчук повідомила, що на її пост відреагувало Пів України:
“Я щиро дякую вам, люди. Ми з сином дякуємо за вашу небайдужість. Високу громадянську позицію. Я вірю, що вони, наші Герої, з небес усе бачать.
ПівУкраїни зреагувало на мій пост про водія, що мене зневажив. Пишаюся Вами, дорогі співвітчизники.
Горда, що живу серед таких людей. Хтось боїться й живе за старими шаблонами (як ті, що в автобусі їхали й навіть не пікнули), а хтось бореться за справедливість на кожному кроці.
Подивіться на це фото. Мій син, який добровольцем йде захищати нас. 2014 рік. Якраз після Іловайська.
Який гордий він тим, що йде на війну! Що його шанують за це ці дівчата. (Фото зроблене якраз після благодійного концерту на майдані Незалежності в Рівному). Горда і я, матір, що у мене такий син. Не уявляли ми ще тоді, що таке війна. Не думали й не гадали, що триватиме вона так довго і що може настати така страшна війна, як тепер. Що стільки отаких славних лицарів покладуть на вівтар нашої свободи й нашого спокою своє молоде життя.
Але я вірю, що ми переможемо. Щодня за це молюся й бажаю, аби Господь захистив наших воїнів.
Свято вірю, що Україна ніколи вже не буде такою, якою була. Якщо цього хочемо, будьмо чесними й принциповими, люди. Не можна проходити, заплющивши очі, мимо беззаконня. У нас усіх є телефони.
Оприлюднення робиться за одну мить. Треба реагувати. Це наш громадянський обов’язок. І не лише на порушення закону водіями. Треба спиняти й молодь, яка нецензурну лайку вживає в мові як “добрий день!” І багато різного щодня зустрічаємо в різних кабінетах і поза ними. Плекаймо в собі й своїх дітях гідність.
Шануймо те, що маємо. І пам’ятаймо про тих, кого ми втратили. Шануймо їх, тих, які нам цю даність (безпечне мирне життя) здобули ціною свого життя. Шануймо і тих, хто втратив сина, тата, чоловіка. Це дуже важка втрата. Цього не знає лиш той, хто не втрачав. Водії теж люди. І бувають стомлені. Роздратовані. Різні бувають і ситуації. Та, повірте, коли ці водії знатимуть, що за ними пильнують 24/7 чиїсь очі, вони ніколи не посміють вести себе негідно і будуть ввічливі. Знатимуть, що раз закон є, то він для всіх закон.”, – підсумувала мама рівненського загиблого Захисника.
Читайте також: «Щасливий визволяти рідну землю…» – Богдан Гордійчук у спогадах матері.
