Публікація
Від миротворчої місії в Лівані до війни за Україну: історія Михайла Повшука
15:03, 23 Серпня
Фото: 23 інженерно-позиційний полк
Головний сержант Михайло Повшук присвятив військовій службі понад чверть століття. За цей час він побував у миротворчих місіях ООН у Лівані, виконував бойові завдання під час АТО, а з початку повномасштабного вторгнення продовжує захищати Україну у складі 23 інженерно-позиційного полку. За мужність, професіоналізм і сумлінну службу військовослужбовець відзначений низкою нагород.
Історією військовослужбовця поділилися на сторінці 23 інженерно-позиційного полку.
Михайло Повшук народився у селі Молодаво Дубенського району. Оскільки його батько був військовослужбовцем, дитинство хлопця минало в різних місцях. Перший клас він пішов закінчувати в Німеччині за місцем служби батька, а школу завершив уже в Острозі.
Після отримання атестата Михайло вступив до Мирогощанського аграрного коледжу, де здобув спеціальність техніка-електрика. У 2000 році його призвали на строкову військову службу. Саме тоді розпочався його багаторічний військовий шлях.
Після строкової служби, у 2003 році, Михайло підписав перший контракт і долучився до миротворчої місії Тимчасових сил ООН у Лівані.
На той час він служив у 14-му інженерному полку, який дислокувався в Острозі. Військові виконували різні інженерні завдання, зокрема займалися розмінуванням та будівельними роботами.
«На той момент я служив у 14 інженерному полку, який дислокувався в Острозі. Наша частина славилася високим рівнем підготовки фахівців, тому нас і обрали для цієї місії. Виконували в Лівані різноманітні задачі: зокрема саперні роботи, але здебільшого будували», — згадує Михайло Повшук.
У 2005 році 14-й інженерний полк розформували в рамках скорочення Збройних сил України. Після цього Михайло продовжив службу у 107-му Центрі дорожнього забезпечення в Дубні, звідки згодом вдруге вирушив до Лівану.
Друга миротворча ротація виявилася складнішою — саме тоді активізувалася «Хезболла». Українські військові працювали в умовах постійної небезпеки, допомагали обладнувати позиції, виконували інженерні завдання. Разом із українцями у складі миротворчого контингенту служили військові з Індії, Гани, Польщі, Франції, Італії та інших країн.
Від миротворця — до захисника України
Після повернення з Лівану для Михайла Повшука розпочався новий етап служби. У 2014 році, після початку російської агресії проти України, він уже захищав власну державу.
У межах АТО військовослужбовець двічі виконував бойові та спеціальні завдання на Маріупольському напрямку — у 2015 та 2017 роках.
Основною роботою були інженерні завдання та розмінування територій. Військовим доводилося працювати неподалік від ворожих позицій, часто під обстрілами.
«Ми в 2015 році проводили розмінування в зоні нашої відповідальності. В секторі «М» тоді велися активні бої, було досить гаряче, адже задачі доводилося виконувати дуже близько до позицій ворогів. Не раз потрапляли під жорсткі мінометні обстріли», — розповідає військовий.
Повномасштабна війна
Із весни 2022 року Михайло Повшук служить у складі 23-го інженерно-позиційного полку. Першу ротацію після початку повномасштабного вторгнення він провів у Барвінковому на Харківщині.
Тоді головний сержант командував відділенням, у його підпорядкуванні були чотири військовослужбовці та дві машини. Основним завданням стала робота з важкою інженерною технікою, зокрема МДК — машиною для риття котлованів. Якщо техніка виходила з ладу, військові часто ремонтували її власними силами.
«Всі мої четверо підлеглих були мобілізовані, один я контрактник. Тоді така ситуація була в усьому полку. Це були люди, які дуже вмотивовані, які хотіли воювати, тож мені як командиру було з ними легко», — згадує Михайло.
Згодом військові виконували завдання на Харківщині та Донеччині. Серед них — облаштування позицій та допомога піхоті.
Одним із найпам’ятніших для Михайла став обстріл під Слов’янськом, коли інженери рили траншеї для піхотинців. Їх накрили касетними боєприпасами.
«Нас накрили касетними боєприпасами. Втікали швидко, аж «тапки губили». Але сховатися було куди, ми вже викопали. Після закінчення обстрілу всі разом з хлопцями посідали і сміємося з себе. Це після стресу така реакція організму на небезпеку. А потім вже звикли», — розповідає військовослужбовець.
За роки служби Михайло переконався: на війні важливі не лише професійні навички, а й атмосфера у військовому колективі.
«На війні важливі дружні відносини, взаємоповага між побратимами. Правильні відносини в колективі допомагають ефективно виконувати бойові завдання», — вважає головний сержант.
Попри втому від багаторічної служби, Михайло Повшук продовжує виконувати свій обов’язок.
«Звісно, що втомився, але розумію, що треба воювати. А коли війна закінчиться, то, мабуть, зо три місяці лежатиму і нічого не буду робити. Головне моє прагнення таке, як у всіх — Перемога», — каже військовий.
За зразкову службу, особисту мужність і героїзм, проявлені під час боротьби з російськими окупантами, головний сержант Михайло Повшук нагороджений нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», «За розмінування», «За взірцевість у військовій службі», почесним нагрудним знаком «За сумлінну службу», а також почесною відзнакою полку «Надійний захист у бою».
