Публікація
Пластун і ветеран Андрій Трофімчук — про війну, нагороду і повернення до життя
17:54, 18 Жовтня
Фото: Пластун і ветеран Андрій Трофімчук / Суспільне.Рівне
Андрій Трофімчук — пластун та ветеран Збройних сил України. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до Сил територіальної оборони, хоча мав намір зробити це ще раніше. Брав участь у боях на Бахмутському напрямку, там отримав поранення. Тепер працює начальником відділу молодіжної політики Рівненського обласного вишкільного пластового центру.
Історію Андрія записали журналісти Суспільне.Рівне
Ще за місяць до початку повномасштабного вторгнення Андрій Трофімчук, тоді 20-річний студент, вирішив долучитися до лав територіальної оборони. Він пригадав, що тоді процедура вступу була надмірно бюрократизована — потрібно було пройти ВЛК, здати пакет аналізів, зібрати різні довідки і характеристики:
“24 лютого я мав забрати останній аналіз і підписати контракт резервіста ТРО. І саме тоді почалася повномасштабна війна. Тодішній міністр оборони виходить і каже: «Записуйтеся до ТРО, достатньо тільки паспорта». І мені так стало сумно… Чому не можна було зробити це перед “повномасштабкою”?”.
Перші місяці повномасштабного вторгнення Андрій провів у Києві та на його околицях, виконуючи бойові завдання. У травні 2022 року їхня зведена рота вирушила під Бахмут в Донецьку область.
“Хочу сказати, що був дуже цікавий момент — “момент рожевих окулярів”. Коли у всіх тоді було піднесення, всі ломанулися у військо. І на фоні цього ми неправильно сприймали війну. Здавалося, що приїдемо, дамо росіянам по шапці й виженемо їх. А коли приїхали — зрозуміли: війна виглядає зовсім не так, як ми уявляли. Далеко не так”, — розповів чоловік.
За бої під Бахмутом Андрій Трофімчук отримав орден “За мужність” III ступеня:
“Емоції були — це щире здивування, приємне. Я не знав, що мене командування нашої роти і частини подало на цю нагороду, мені не казали… Але дуже сумно було, коли я відкрив наказ президента і там, на жаль, 70% людей, які отримали “За мужність”, посмертно. Були дуже змішані почуття бачити своє прізвище”.
На фронті Андрій отримав поранення — куля прострелила ногу.
“Мене чотири дні евакуйовували. П’ять кілометрів ми йшли чотири дні. Дуже допомогла “кравчучка” — мене на ній везли, бо я не міг ходити”, — розповів ветеран.
З його слів, тоді, під час евакуації, не знав, чи залишиться живий, а на четвертий день зрозумів, що має шанс:
“Я часто собі ставлю питання: за що Бог лишив мене на цьому світі? Що я ще такого не зробив, чи маю зробити важливого в цьому світі?”.
Довідково:
Андрій Трофімчук — уродженець села Здовбиця на Рівненщині. Є вихованцем місцевого осередку Пласту, де пройшов повну виховну програму від новацтва до юнацтва і здобув ступінь пластуна-скоба. Під час навчання у виші продовжував пластувати в Києві, а також розпочав виховницьку працю з юнацтвом.
Ще за місяць до початку повномасштабної війни, навчаючись на денному відділенні університету, Андрій записався до резерву тероборони Києва. 24 лютого 2022 року він приїхав зі Здовбиці до столиці та долучився до бойових дій.
Під час оборони Бахмута Андрій служив медиком у складі територіальної оборони. Під час одного з боїв він допомагав координувати відступ і повернення підрозділів, надавав допомогу пораненим і сприяв організованій евакуації. Його дії були зафіксовані у службових радіоефірах, що стало підставою для подання до нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На початку 2023 року Андрій знову вирушив на передову, цього разу — до Іванівського біля Бахмута. Під час боїв отримав важке поранення — куля пройшла навиліт, пошкодивши кульшовий суглоб. Евакуація тривала чотири дні, частину шляху побратими везли його на возику. Після поранення Андрій проходив лікування у Барвінковому, Харкові та Києві.
Читайте також:
Пластуна з Рівненщини нагородили орденом “За мужність”
