Новина
Вшановуємо пам’ять трьох бійців з Рівненщини
14:38, 04 Серпня
Сьогодні, у середу, 4 серпня, День пам’яті про трьох військових з Рівненщини, які загинули захищаючи Україну на фронті російсько-української війни.
П’ять років тому на фронті російсько-української війни загинув військовий Защик Віктор Васильович з Острожчини. 53 роки від дня свого народження мав би відзначати Данілов Едуард Веніамінович та 33 роки Тарасюк Сергій Костянтинович.
Защик Віктор Васильович в с. Межиріч колишнього Острозького району. Мешкав у місті Нетішин Хмельницької області.
1974 року пішов в перший клас Межиріцької середньої школи. Після закінчення у 1984 році місцевої школи навчатися в Шепетівському в СПТУ №20. Здобув професію токаря. 11 листопада 1985 року був призваний на військову службу, яку проходив у повітряно-десантних військах (м. Ізяслав). Після демобілізації навчання в ВПТУ №28 м. Острога на автослюсаря. Віктор працював водієм в автотранспортному підприємстві, пізніше 10 років у професійному ліцеї столяром, сантехніком, електриком.
Член Нетішинського осередку Правого сектору. З грудня 2014 року, як боєць Української Добровольної Армії Правий сектор, перебував на російсько-українській війні.
Віктор – позивний “Шульга” на Донбасі пройшов бої за ДАП, Піски, Широкине, Авдіївку. У ніч із 3 на 4 серпня Віктор Защик помер від інсульту. Йому було 49 років.
Залишились дружина-вчителька та двоє синів. Похований в с. Межиричі.
Віктор Васильович отримав медалі «За оборону Донбасу» та Об’єднання Патріотів “Сильні духом”.
Данілов Едуард Веніамінович народився в місті Пінськ (Білорусь). У 1985-1988 рр. був курсантом Васильківського військового авіаційно-технічного училища.
У 1988-2001 рр. ніс службу у Дубенській військовій частині на посаді старшого авіаційного техніка, з 1996 року і до розформування військової частини був начальником технічно-експлуатаційної частини бомбардувального авіаполку бомбардувальної авіадивізії. У 2001-2004 рр. служив у військовій частині м. Броди на посаді старшого авіатехніка.
Двічі брав участь у миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй: у 2004 р. – у Сьєрра-Леоне, у 2005 р. – в Ліберії. Двічі нагороджений медалями Організації Об’єднаних Націй «За службу миру».
Взимку 2014 року перебував у Києві на Майдані. 24 березня 2014 року Дубенсько-Радивилівським ОРВК був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у військову частину м. Калинів. На початку серпня переведений до військової частини міста Чугуїв. 19 серпня помер уві сні внаслідок пневмонії — зупинилося серце.
Без Едуарда лишились дружина й доросла донька Аліна. Похований в місті Дубно.
Сергій Тарасюк народився у м. Вараш. Виріс у простій незаможній родині. Навчався в загальноосвітній школі № 5. Любив життя, був веселим, запальним, непосидючим. Після закінчення школи навчався в ДТСААФі, здобув спеціальність водія. З 2006 до 2007 р. проходив службу в Збройних силах України. У березні 2015 року пішов до Збройних сил України захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. 8 листопада старший солдат Сергій Тарасюк отримав важкі поранення біля села Славне Мар’їнського району Донецької області та був госпіталізований у Харківський військовий госпіталь. Сергій помер 12 листопада 2015 року в Харківському військовому шпиталі, так і не прийшовши до свідомості.
Його життя обірвалося зовсім рано, на 28-му році життя. 14 листопада загиблого бійця, старшого солдата Сергія Тарасюка варашці чекали ще з 5-ої години ранку. Прощання з бійцем відбулось у Палаці культури. В останню путь загиблого проводжали рідні, близькі, бойові побратими, місцева влада та небайдужі містяни. Відспівали Сергія у Спасо-Преображенському соборі. Після панахиди його поховали на Старорафалівському кладовищі м. Вараш. У військовослужбовця залишилися батько, матір та брат.
Рішенням Вараської міської ради від 15 листопада 2015 року № 17 Сергію Тарасюку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Вараш» (посмертно).
