Новина
Вшановуємо пам’ять про військових з Рівненщини, які загинули за Україну
14:09, 13 Серпня
Сьогодні, 13 серпня, День пам’яті про військових Микитюка Віктора, Стрикуна Івана, Тимощука Михайла та Рильського Владислава, які загинули захищаючи Україну на фронті російсько-української війни.
Цього дня 57 років від дня свого народження мав би відзначати Микитюк Віктор Іванович.
Віктор Микитюк народився у місті Здолбунові. Навчався в Ужгородському державному університеті, математик, викладач. В радянський час був депутатом Здолбунівської міської ради та першим секретарем Здолбунівського райкому. З 1991 року працював у ОВС, в 42 роки вийшов на пенсію в званні майора міліції.
Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (30-та окрема механізована бригада, раніше — 2-ий БТО «Горинь»). Мав позивний “Лис”. До Збройних сил України був призваний 29 серпня 2014 року. Під час проходження служби занедужав. 28 червня 2015 року помер під час виконання бойового завдання від ускладнення хвороби. Поховали офіцера в м. Здолбунові на Алеї Героїв. Залишилася дружина та двоє дітей.
Нагороджений відзнакою “За оборону рідної держави” (посмертно). Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Сьогодні 54 років від дня свого народження мав би відзначати захисник Стрикун Іван Григорович.
Іван Григорович Стрикун народився в с. Новомалин колишнього Острозького району. Закінчив місцеву середню школу. Після її закінчення відбував службу у радянській армії. Демобілізувався молодшим сержантом. Після демобілізації пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», сусіднє село Михалківці. Там познайомився і в 1990 році одружився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. У них народилося двоє діток – син Іван та донька Ольга.
До Збройних сил України Іван Григорович був призваний 12 березня 2015 року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні, 20 квітня 2015 року відправлений на проходження військової служби до військової частини В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу № 118 від 19.05.2015 року командира цієї ж військової частини брав безпосередню участь в російсько-українській війні.
Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ої окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року по дорозі в лікарню в м. Новоградівка Донецької області.
3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці.
У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.
Сім років тому від рук окупантів загинув Тимощук Михайло Петрович.
Михайло Тимощук народився в місті Рівне 13 серпня 1987 року, а в 1996 році переїхав до Берегова Закарпатської області, за місцем проживання мами. Походив він зі змішаної українсько-угорської родини. Навчався у ЗОШ № 5 м. Берегово, потім продовжив навчання у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ за спеціальністю «історія та географія» (з 2005 до 2009). У 2010 році отримав диплом вчителя історії.
У 2012 році пішов служити за контрактом у Збройні сили України. Старший солдат, старший механік-водій 128-ої окремої механізованої бригади, військова частина А1556, псевдо «Професор». Загинув у день свого народження під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів бригади в районі с. Новоганівка Краснодонського району Луганської області. Поховали Михайла 17 серпня 2014 у м. Берегово. Указом Президента України від 14 березня 2015 року року № 144/2015 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» М. Тимощук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Також герой нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Також сім років тому від рук окупантів загинув Рильський Владислав Олександрович.
Владислав Рильський народився 20 липня 1992 року в м. Вінниця в сім’ї військових; його батько – військовий, викладач Острозького військового ліцею. Владислав закінчив Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Навчався у Львівській академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2013 році закінчив її за спеціальністю «Управління діями підрозділів механізованих військ». Став офіцером. Поїхав на російсько-українську війну як старший лейтенант, командир другого механізованого взводу 24-ої окремої механізованої бригади з Яворова.
З перших днів на Сході взвод під керівництвом офіцера ніс службу на блок-постах в Донецькій області. Уміле керівництво взводом та постійне вдосконалення навичок підлеглого особового складу дало змогу керівництву бригади створити зі взводу штурмову групу для знищення терористів у безпосередньому зіткненні з противником.
Загинув 13 серпня 2014 року від артилерійського обстрілу терористами під час виконання завдань в зоні бойових дій біля Новосвітлівки.
20 серпня на центральній площі Острога відбулось останнє прощання. Похований у м. Острог Рівненської області.
21 жовтня 2014 року Указом Президента України № 817/2014 від 21.10.2014 року старший лейтенант Рильський В.О. за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
За матеріалами Революція гідності. Війна. Рівненщина.
