Новина
Вшановуємо пам’ять про військових з Рівненщини, які загинули за Україну
16:57, 20 Липня
Сьогодні, у вівторок, 20 липня, День пам’яті про чотирьох військових з Рівненщини, які загинули захищаючи Україну на фронті російсько-української війни.
Шість років тому від рук окупантів загинув Томілін Володимир Юрійович з м. Березне.
Володимир Томілін народився 22 серпня 1990 року в м. Березне. В перший клас пішов у Березнівську ЗОШ № 2. В 2001 році, після розлучення батьків, Володимир з мамою переїжджають в с. Малинівку Гощанського району Рівненської області. В цьому селі він ходить до школи. Після закінчення 9 класів Малинівської ЗОШ І-ІІ ступенів навчався ПТУ №1 м. Рівне. У 2008 році був призваний до Збройних сил України. Після закінчення строкової служби повернувся у рідне село, де й створив сім’ю.
9 березня 2015 року пішов добровольцем на російсько-українську війну. Мав звання – старший солдат, посада – стрілець, 28-ма окрема механізовану бригада. 20 липня 2015 року загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу міста Красногорівка (Мар’їнський район Донецька область). У нього залишилися мати, дружина та маленька донька. Похований у рідній Малинівці.
Указом Президента України №291/2016 «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Томіліна Володимира Юрійовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Цього дня 56 років від дня свого народження мав би відзначати Карнаухов Микола Миколайович.
Карнаухов Микола Миколайович народився 20 липня 1965 року у місті Кокчетав Казахської РСР. У 1968 році сім’я переїхала в село Зарічне колишнього Гощанського району, звідки родом мама – Оксана Макарівна. Навчався в Бугринській ЗОШ. Закінчив школу із золотою медаллю. У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водного господарства м. Рівного (спеціальність «Механізація гідромеліоративних робіт»), який закінчив 1989 року й отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1983-1985 рр. проходив строкову військову службу у Військово-Повітряних Силах.
У 1999 році захистив дисертацію на здобуття вченого звання кандидата технічних наук.
Тематика наукової діяльності – енергозберігаючі технології, прокладання довгомірних елементів пасивними землерийними робочими органами, оптимізація виробничих процесів автосервісних підприємств. Автор більше 50 наукових і навчально-методичних праць, зокрема – 4 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.
У серпні 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Спочатку проходив підготовку на Яворівському полігоні, що на Львівщині, а через місяць був відправлений на російсько-українську війну. Воював у складі 57-ої Кіровоградської бригади. Зв’язок із рідними припинився 6 лютого 2015 року, коли Микола із побратимами вели бій під Чернухіним Луганської області.
Похований 10 березня 2015 року на Алеї Героїв кладовища м. Рівне.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року Микола Карнаухов нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Згідно рішення Рівненської міської ради Карнаухову Миколі Миколайовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».
9 жовтня 2015 року в Рівному на стіні третього корпусу НУВГП, що знаходиться по вул. Олекси Новака, 77, на честь загиблого в зоні АТО викладача М. Карнаухова встановили меморіальну дошку.
Вулиця м. Рівне, на якій розташована Центральна міська лікарня, тепер названа його іменем.
Сьогодні 45 років від дня свого народження мав би відзначати захисник Швець Сергій Олександрович.
Народився в м. Дубно. Закінчив дубенські ЗОШ № 6 та професійно-технічне училище, працював на різних роботах. 13 травня 2015 р. був мобілізований, хоч і залишався єдиним сином у матері. Старшого сина і чоловіка жінка вже поховала раніше. Але прослужив недовго. Військовослужбовець 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (раніше – 2-й БТО «Горинь»), зв’язківець, загинув під селищем Луганське Артемівського району Донецької області. Сергій Швець не дожив три тижні до свого сорокаріччя. Помер в ніч на 25 червня 2015 р. Увечері розмовляв з мамою, Галиною Федорівною, яка й не подумала, що розмовляє з ним востаннє. Вранці 26 червня однополчани привезли його тіло батальйонною санітарною машиною в Дубно. Похорони військовослужбовця відбулися 27 червня о 12.00 в місті Дубно.
Сьогодні назавжди 22 роки захиснику Рильському Владиславу Олександровичу.
Владислав Рильський народився в м. Вінниця в сім’ї військових; його батько – військовий, викладач Острозького військового ліцею. Владислав закінчив Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Навчався у Львівській академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2013 році закінчив її за спеціальністю «Управління діями підрозділів механізованих військ». Став офіцером. Поїхав на російсько-українську війну як старший лейтенант, командир другого механізованого взводу 24-ої окремої механізованої бригади з Яворова.
З перших днів на Сході взвод під керівництвом офіцера ніс службу на блок-постах в Донецькій області. Уміле керівництво взводом та постійне вдосконалення навичок підлеглого особового складу дало змогу керівництву бригади створити зі взводу штурмову групу для знищення терористів у безпосередньому зіткненні з противником.
Загинув 13 серпня 2014 року від артилерійського обстрілу терористами під час виконання завдань в зоні бойових дій біля Новосвітлівки.
20 серпня на центральній площі Острога відбулось останнє прощання. Похований у м. Острог Рівненської області.
21 жовтня 2014 року Указом Президента України № 817/2014 від 21.10.2014 року старший лейтенант Рильський В.О. за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
