Новина
Вшановуємо пам’ять двох бійців з Рівненщини
14:58, 18 Травня
Сьогодні, 18 травня, 32 роки від дня свого народження мав би відзначати Ляшук Максим Володимирович.
Максим в м. Луцьку. Згодом сім’я Ляшуків переїжджає в с. Острожець Млинівського району Рівненської області, де він продовжує навчання в Острожецькій середній школі. Після закінчення школи вступив до Луцького інституту розвитку людини на спеціальність «Фізична реабілітація». Відслужив строкову службу в ЗСУ, по демобілізації – міліціонер спеціальної роти судової міліції «Грифон». У січні 2011 року розпочав педагогічну діяльність у Радянській ЗОШ І-ІІ ступенів. Для участі в російсько-української війни зголосився добровольцем у роту особливого призначення МВС «Світязь» Луцького загону. Працював помічником оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл». Після того — командир взводу № 2, рота «Світязь». Брав участь у боях за Іловайськ. Загинув 29 серпня у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко. В автобус «Світязя» влучив снаряд, загинуло 6 бійців, серед них Мирослав Столярчук. 2 вересня 2014-го тіла 88 полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя.
Пізніше тіло героя вдалося ідентифікувати за тестами ДНК. Максима поховали на малій батьківщині в Острожці.
Лейтенанта міліції Максима Ляшука посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Про це йдеться в Указі Президента України Петра Порошенка «Про відзначення державними нагородами України».
Також сьогодні минає 5 років як загинув військовий з Рівненщини Дусь Іван Петрович.
Він народився 6 липня 1984 року в селі Велика Купля Березнівського району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Мама – Басюк Лідія Іванівна – виховувала сина сама. У 1990 році Іван пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. Після закінчення школи (1999 рік), вступив до Костопільського технічного коледжу, де навчався 2 роки. У 2001 році закінчив коледж, здобувши спеціальність “муляр-штукатур”.
22 квітня 2015 року на підставі УП України «Про часткову мобілізацію» призваний у Збройні сили України. Від 25 травня 2015 до 17 серпня 2015 перебував у секторі «М» (м. Маріуполь), від 18 серпня 2015 до 17 жовтня 2015 – у секторі «Б» (м. Куракове), від 10 листопада 2015 до 18 травня 16 – у н/п Станиця Луганська. Був бійцем 28-го механізованого батальйону (колишній 18-ий батальйон Одеси).
18 травня 2016 року, під час несення служби, отримав смертельне поранення у голову внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове Станично-Луганського району з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції.
Місце поховання: село Данчиміст Костопільского району.
У загиблого залишилась мама, брати Юрій і Василь, сестра Олена та 6-річна донечка Анна. Усі, хто знав Івана, згадують його як добру та чуйну людину. Побратими, з якими він боронив рідну землю, згадують його як надійного, сумлінного і доброзичливого хлопця, який дуже відповідально ставився до виконання своїх військових обов’язків та наказів.
За матеріалами Революція гідності. Війна. Рівненщина.
