Новина
Від ями з трупами до світового визнання: історія скульпторки-повстанки Теодозії Бриж
13:28, 20 Лютого
Теодозія Бриж: Поліська зірка української скульптури
18 лютого минула чергова річниця від дня народження видатної особистості, чиє ім’я золотими літерами вписане в історію українського мистецтва ХХ століття. Заслужений художник України, львівська скульпторка Теодозія Бриж (близькі називали її Федосею або Фаною) залишила по собі не лише понад двісті скульптур, а й приклад неймовірної відданості національній ідеї.
Гартування духу: Полісся та спротив
Коріння мисткині — у селі Бережниця на Рівненщині. Саме тут, у родині активіста «Просвіти» Марка Брижа, сформувався її залізний характер. У 12 років дівчинка стала зв’язковою УПА під псевдо «Маруся».
Життя Теодозії могло обірватися ще в юності: після катувань у сарненській в’язниці НКВС її, хвору на тиф, разом із матір’ю викинули в лісовий яр до мерців. Диво та небайдужі селяни врятували майбутню зірку української пластики. Цей «карб пережитого» назавжди залишився в її пам’яті, перетворившись на глибоку філософічність робіт.
Центр дисидентського Львова
У 50-х роках Теодозія з відзнакою закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Її майстерня на вулиці Мартовича у Львові стала легендарним місцем — осередком шістдесятництва. Тут святкував весілля Іван Драч, відзначав ювілей Богдан Ступка, збиралися Ліна Костенко, Іван Миколайчук та Микола Вінграновський.
Влада не прощала вільнодумства: її звинувачували у «формалізмі» та «абстракціонізмі», десятиліттями цензурували пам’ятники, вимірюючи пропорції лінійкою. Проте Теодозія продовжувала творити свій національний всесвіт.
Мистецький спадок: Від князів до Мавки
Творчість Бриж — це синтез античності, модерну та прадавньої української міфології:
Героїчний цикл: образи Данила Галицького, Юрія Дрогобича, Ярослава Мудрого та Анни Ярославни.
«Лісова пісня»: 12 міфологічних персонажів за драмою Лесі Українки, де Мавка постає як символ чистоти на противагу «пристосуванцям» того часу.
Некрополістика: унікальні надгробки на Личаківському цвинтарі (Соломії Крушельницькій, Івану Крип’якевичу), що змінили уявлення про меморіальну скульптуру.
Повернення додому: Бережниця
Попри світову славу, Теодозія ніколи не забувала рідну Рівненщину.
Погруддя Кобзаря: у 1964 році, попри ризик для родини «неблагонадійних», вона подарувала рідній Бережниці пам’ятник Шевченку.
Живий Христос: у селі встановлено унікальне розп’яття її авторства. На відміну від традиційних канонів, очі Ісуса розплющені. «Час нині такий, що Христос має дивитися людям у вічі», — казала майстриня.
Пам’ять сьогодні
Теодозія Бриж відійшла у вічність у 1999 році. Сьогодні її ім’ям названа вулиця у Рівному, а в Бережниці діє меморіальна кімната-музей. Її львівська майстерня тепер є філіалом Національної галереї мистецтв. Як казав Борис Возницький: «Хто тут не був, той Львова не бачив».
Вона прожила життя за заповітом Івана Драча: «Сприймати світ всерйоз — твоя тяжка повинність». І вона виконала цю повинність гідно, залишивши нам світ, втілений у камені, дереві та бронзі.
За матеріалами Рівненськоїобласної універсальної наукової бібліотеки
