Новина
У Хотині вшанували генерал-хорунжого Армії УНР
09:01, 20 Червня
У неділю, 19 червня, в селі Хотин представники влади Шпанівська ТГ, культурні діячі, активісти, пластуни, вшановували пам’ять громадського діяча часів УНР, отамана, генерал-хорунжого Армії УНР, командувача Північної групи військ Директорії, командувача Північно-Західного антибільшовицького фронту Володимира Пантелеймоновича Оскілка. Цього дня 1926 року він загинув від рук агента ЧК.
“Маємо сьогодні ще День батька. Батько зазвичай асоціюється з відповідальністю, захистом, настановою, опікою, прикладом. Батьків завжди намагаються наслідувати. Ними надихаються. Володимир Оскілко був і є ідейним Батьком для багатох тих хлопців, які боронять нас від ворога сьогодні. Він є ідейним Батьком для всіх нас, хто шанує, любить свою країну та місце де виріс і живе. Завдяки таким людям ми маємо орієнтир, куди нам рухатись і як не збитись з курсу. Він не встиг стати Батьком. Та ми сьогодні, як ідейні діти згадуємо його шлях, його історію. І дякуємо йому за те, як він жив.” – розповіла учасниця події Віталіна Варшик.
Пам’ятник на могилі Оскілка встановили до ста років з дня його народження – у 1992-му. Тоді на нього збирали всім селом.
Довідково:
Володимир Оскілко (16.07.1892–19.06.1926) – політ. і військ. діяч. Генерал-хорунжий Армії УНР. Н. в с. Городок (нині село Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) в сім’ї вчителя. Закінчив учительську семінарію, працював учителем у поліському с. Жадені. Під час Першої світової війни – офіцер рос. армії. Після Лютневої революції 1917 – комісар Тимчасового уряду в м. Тула, член ради солдатських депутатів і голова укр. громади. Наприкінці 1917 повернувся в Україну. У Києві – командир українізованого ним полку “георгіївських кавалерів”. Під час оборони міста від більшовиків – нач. оперативного відділу в штабі М.Ковенка. На поч. 1918 – рівненський повітовий комісар, за Української Держави – нач. охорони залізниць Козятинського р-ну. У листопаді 1918 виступив організатором протигетьманського повстання на Волині. За наказом Директорії Української Народної Республіки створив 40-тис. Пн. групу військ УНР, згодом був призначений командуючим Пн.-Зх. протибільшовицьким фронтом. 29 квітня 1919 при підтримці Української партії соціалістів-самостійників і Української народно-республіканської партії здійснив спробу держ. перевороту, заарештувавши в Рівному членів “лівого” кабінету Б.Мартоса. Після поразки заколоту виїхав до Польщі. Очолював укр. громаду в таборі для інтернованих і військовополонених Домб’є під Краковом. 1922 виїхав до Рівного. 1924–26 редагував орган Української народної партії “Дзвін”, очолював Укр. сел. кооп. банк. Автор низки публіцистичних статей і спогадів “Між двома силами” (1924).
