Новина
У день народження Тараса Давидюка «Горинь-інфо» відкриває сторінку пам’яті свого засновника
10:10, 28 Серпня
Сьогодні, 28 серпня, Тарасу Давидюку виповнилося б 40 років. У день його народження редакція «Горинь-інфо» відкрила сторінку пам’яті свого засновника та першого редактора — пластуна, журналіста, громадського діяча і захисника України, який загинув 3 листопада 2023 року, боронячи Україну поблизу Роботиного на Запоріжжі.
Сторінка пам’яті створена, щоб зберегти історію життя та діяльності Тараса Давидюка. На ній зібрані його біографія, журналістські матеріали, фотографії, а також спогади людей, які знали його особисто.
Тарас Давидюк народився 28 серпня 1986 року в Рівному. Закінчив Національний університет «Острозька академія» за спеціальністю «політолог». Із юних років був активним учасником громадського життя Рівненщини: долучався до Молодого Руху, МНК, організовував патріотичні акції, табори та вишколи. Був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності.
Важливою частиною життя Тараса був «Пласт». До організації він долучився ще у 2005 році в Острозі, а згодом став дійсним членом Уладу Старших Пластунів у Рівному. Виконував різні організаційні та виховницькі функції, працював із юнацтвом, опікувався комунікаціями та медіа. Посмертно Тараса нагородили Залізним Пластовим Хрестом №163.
Із 2015 року Тарас Давидюк захищав Україну. Він був добровольцем батальйону «Гарпун», служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні, 14-й окремій механізованій бригаді та інших військових підрозділах. Після початку повномасштабного вторгнення продовжив службу у складі 130-го окремого розвідувального батальйону.
3 листопада 2023 року Тарас загинув поблизу Роботиного на Запоріжжі. Ворожий дрон уразив автомобіль, коли він евакуйовував своїх побратимів.
Окреме місце в житті Тараса посідала журналістика. У 2019 році він заснував інформаційне агентство «Рівненська Горинь» — horyn.info, ставши його першим редактором. Саме його робота заклала основу видання, яке продовжує працювати та розповідати про життя Рівненщини.
Тарас залишив після себе не лише журналістські тексти, громадські проєкти та вихованців, а й власні слова про те, за що він воював:
«За що воюю. За самостійну соборну Українську Державу. За свободу української нації. За добро і щастя наших дітей, внуків, правнуків. За нашу мову, культуру та віру. За нашу цивілізацію. Щоб слово «Україна», «українець», «українка», «українське» говорили з гордістю та повагою. Помститись за загиблих Героїв. Щоб наші рідні та близькі могли жити спокійно і розбудовувати Українську Державу».
Сторінка пам’яті має стати місцем, де зберігатиметься історія Тараса та пам’ять про нього.
Якщо ви знали Тараса Давидюка, можете поділитися на сторінці своїм спогадом про нього. Особисті історії, фотографії та слова тих, хто був поруч із Тарасом, допоможуть зберегти живу пам’ять про нього для наступних поколінь.
