Стало відомо про загибель трьох Захисників — Святослава Лазарчука, Ющишина Анатолія та Володимира Шапірко

Шпанівська територіальна громада повідомила, що 14 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області загинув Святослав Лазарчук.

Святослав Лазарчук народився 24 жовтня 1996 року у місті Рівне. Житель села Малий Олексин. До 8 класу навчався у Степанському колегіумі, після чого продовжив навчання у Шпанівському НВК «школа-сад». Після закінчення школи здобував освіту у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП за спеціальністю слюсар КВПіА. А вже у 2018 році — АТО. Святослав став на захист України ще тоді, коли війна лише починала забирати найкращих. Під час служби отримав поранення у Мар’їнці, після чого був демобілізований.

У мирному житті працював на приватному підприємстві «ПАТАР» у місті Рівне, згодом — у ТОВ «Рівненський льонокомбінат».

24 лютого 2022 року Святослав перебував у відрядженні у місті Шепетівка. Повернувшись увечері додому, він уже збирав рюкзак, аби йти захищати Україну. Був у найгарячіших точках фронту — Соледарі, де отримав поранення.

До 2025 року виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку, де знову отримав поранення. Та навіть після всього пережитого продовжував стояти за Україну до останнього подиху вже у Дніпропетровській області .

У січні батьки отримали страшне сповіщення — їхній син зник безвісти. Нещодавно тест ДНК підтвердив загибель військовослужбовця.

Прощання з Святославом Лазарчуком відбудеться у середу, 27 травня 2026 року:

• 09:30 — виїзд з м. Рівне;
• 09:45 — зустріч на вʼїзді в село Малий Олексин (біля стели Шпанівської громади);
• 10:10–10:40 — прощання за місцем проживання: с. Малий Олексин, вул. Шевченка, буд. 5;
• 11:00— заупокійна служба у Свято-Михайлівській церкві (вул. Олексинська, с. Малий Олексин);
• 12:15 — поховання на кладовищі с. Малий Олексин (Алея Героїв).

Варковицька сільська територіальна громада про загибель Захисника України — Ющишина Анатолія Олександровича, 10.06.1988 року народження, уродженця села Озеряни, який проживав разом із сім’єю у селі Варковичі.

24 травня 2026 року, під час виконання бойового завдання, Герой віддав своє життя за Україну, її свободу та незалежність. У глибокій скорботі залишилися рідні й близькі, а без найдорожчої батьківської підтримки та тепла — дві маленькі донечки, для яких він назавжди залишиться Героєм.Про дату та час прощання та поховання буде повідомлено згодом.

Завтра Сарненська громада з глибоким сумом прощатиметься із Захисником України — солдатом Шапірком Володимиром Володимировичем, позивний «Шапероні».

37-річний Володимир Шапірко народився і виріс у місті Сарни. У місті його добре знали під прізвиськом «Буханка» – як просту, товариську та доброзичливу людину. Навчався у Сарненській школі №2, згодом здобув фах у ПТУ-21, опанувавши спеціальності водія, слюсаря та електрика. Працював охоронцем у Київській області. Його знали як працьовиту й відповідальну людину, яка сумлінно ставилася до будь-якої справи. Любив природу рідного краю, риболовлю, ліси та річки Полісся. Цінував прості речі, родину, друзів і мирне життя.

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Володимир без вагань став до лав добровольців, зробивши свідомий вибір — захищати Україну та свій народ.

Службу проходив у військовій частині А0153. Із березня 2024 року виконував бойові завдання у складі 116-ї окремої механізованої бригади на Куп’янському напрямку. З вересня 2025 року продовжив службу у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, де боронив Україну на Покровському, а згодом — на Сумському напрямку.

Володимир виконував обов’язки командира відділення та командира бойової машини у розвідувальному підрозділі. Побратими знали його як мужнього воїна, надійного товариша та відповідального командира. Його поважали за витримку, рішучість і готовність підтримати у найважчі моменти.
За мужність і віддану службу Захисник був нагороджений відзнакою «За сумлінну службу», а також відзнакою «Хрест Воїна-Єгеря» І ступеня.

17 травня 2026 року Володимир загинув у Сумській області під час виконання бойового завдання. У Володимира залишилися мама Олена Степанівна, сестри Оля та Інна, племінники Іванка, Крістіна, Антон і Максим.

Прощання та поховання Героя відбудеться завтра, 27 травня.

• 10:00 – рух кортежу за маршрутом:Костопільська – Європейська
• 10:15 год.- прощання вдома (вул. Європейська, 2В)
• 11:00 год.- прощання на центральній площі міста
• 11:45 год.- чин відспівування у Свято-Покровському храмі (вул. Ковельська)
• 13:00 год.- поховання на Алеї Героїв (вул. Шарпака)

Час проведення заходів може змінюватися в межах ±15 хвилин.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і бойовим побратимам Захисників. Разом із вами розділяємо біль непоправної втрати. Вічна пам’ять і слава Героям України.