Новина
Сьогодні вшановуємо пам’ять двох бійців з Рівненщини
14:00, 25 Грудня
Сьогодні, 25 грудня, у 2014 році загинув Палічук Руслан Степанович.
Руслан Палічук народився 5 липня 1977 р. у с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області. Після закінчення 9 класу ЗОШ вступив до ПТУ №11 м. Рівне, де здобув спеціальність фрезерувальника-наладчика станків з програмним управлінням. Військову службу проходив у місті Рівне в спецрозділі із супроводу військового вантажу. Після закінчення військової служби здобув другу спеціальність – газозварювальник у ПТУ смт Квасилів. Працював газозварювальником на Здолбунівському авторемзаводі. У серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України і, пройшовши військовий вишкіл на базі Яворівського полігону, направлений у зону антитерористичної операції. Службу ніс у складі 128-ої гірськопіхотної дивізії, яка захищала Україну на відрізку шляху між Артемівськом та Бахмуткою.
Руслан загинув поблизу м. Лисичанськ Луганської області. Похований у с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області.
Також сьогодні, 25 грудня, у 2015 році загинув Тіт Володимир Степанович.
Тіт Володимир Степанович народився 26 травня 1980 року в селі Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області. В 1986 році пішов до першого класу Сновидовицької ЗОШ I-III ступеня, де здобув неповну загальну освіту. У 1995 році вступив до Сарненського ПТУ-38, де здобув спеціальність сантехнік-газозварювальник. У 1998 році був призваний на строкову службу до Збройних сил України. Службу проходив у в\ч А-2209. Після армії продовжив навчання в Рокитнівському ПТУ. У 2001 році Володимир працював газозварювальником в Українській лісопереробній компанії (УЛПК) «Роксолана». 8 серпня 2014 року під час мобілізації пішов захищати Батьківщину. Навчання проходив на Яворівському полігоні, службу ніс у 51-ій окремій механізованій бригаді міста Володимир-Волинська (3 місяці). Пізніше був переведений в 24-ту окрему механізовану бригаду. Після цього служив гранотометником поблизу Луганська, у селищі Кримському. У 2015 році отримав осколкове поранення правого стегна. Через постійні обстріли два тижні пролежав у бліндажі. Після поранення отримав відпустку на 10 днів, проходив лікування в Рокитнівській центральній районній лікарні, діагноз – відкрита язва.
Цього дня наша батьківщина втратила 6 своїх мужніх синів, які доблесно та відважно боронили її від підступного окупанта.
В 2014-му році:
– АНДРУНИК Петро Петрович, 32 роки, Національна гвардія, солдат.
– КУШНІРУК Олександр Олександрович, 32 роки, Збройні Cили України, підполковник (посмертно).
– ЛІСНИК Віорел Павлович, 35 років, Збройні Cили України, молодший сержант.
В 2015-му році:
– ЗОСІМ Дмитро Петрович, 50 років, Збройні Cили України, сержант.
В 2016-му році:
– МУЖДАБАЄВ Руслан Ільясович, 61 рік, Збройні Cили України, солдат.
В 2018-му році:
– ТОНЕНЬКОВ Євген Валерійович, 28 років, Збройні Cили України, солдат.
Пам’ятаємо кожного, хто загинув, захищаючи рідну країну! Вічна їм пошана і слава!
За матеріалами Книга пам’яті полеглих за Україну та Революція гідності. Війна. Рівненщина.
