Новина
Сьогодні Максиму Кривцову мало б виповнитися 36 років. Як у Рівному згадували поета-воїна
13:20, 22 Січня
22 січня 2026 року поетові Максиму Кривцову мало б виповнитися 36 років, але йому назавжди 33.
Український поет, громадський діяч та військовослужбовець ЗСУ Максим Кривцов народився 22 січня 1990 року в Рівному. Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівне за спеціальністю “Виробництво нетканих текстильних матеріалів”.
Брав участь у Революції гідності. У 2014 році пішов на фронт добровольцем, учасник АТО. Брав участь у бойових діях у складі 5-го батальйону ДУК “Правий сектор” (2014—2015), згодом – старший кулеметник у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України (2016—2019). Після демобілізації працював контент-менеджером Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС “ЯРМІЗ” та копірайтером Veteran Hub.
З початком повномасштабного російського вторгнення знову вступив до лав Збройних сил України. 7 січня 2024 року Максим загинув разом зі своїм котом, якому присвятив вірша.
Максим писав вірші ще з підліткового віку. Друкувався в збірках із творами інших авторів – “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?”.
2023 року видав авторську збірку поезій “Вірші з бійниці”, яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією української міжнародної неурядової організації, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів “ПЕН”:
До дня народження Максима «Далі» Кривцова в просторі Рівненської обласної бібліотеки відбулася подія, що стала не вечором і не формальним заходом, а зустріччю з живим словом і пам’яттю.
Серед присутніх — вихованці Рівненського ліцею № 15, їхні викладачі та бібліотекар, мешканці міста, літературознавці, викладачі та студенти Рівненського фахового технічного коледжу.
Саме студенти стали голосами поезії Максима — читали його вірші, пропускаючи тексти крізь власний досвід і тишу залу. Звучали вірші, музика, переглядалися фото й відео з життя Максима — не як спогади з минулого, а як продовження його присутності тут і тепер.
Особливою і дуже важливою була присутність мами та рідних Максима Кривцова. Під час зустрічі мама поета поділилася спогадами про сина — щиро, просто, без надмірних слів. Вона говорила про Максима як про людину живу, мислячу, чутливу, і звернулася до молоді з важливим закликом: мріяти, діяти й любити — не відкладаючи життя «на потім».
У бібліотеці була презентована робота, яку виконала випускниця кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ім. Степана Шевчука РДГУ Панчук Олександра. Це гобелен з назвою «Світ болить, його судомить, розкажи мені про небо». На цей твір авторку надихнула поезія «Далі».
Ця зустріч не мала фіналу. Вона залишила простір для пам’яті, для читання, для внутрішнього діалогу з поезією Максима Кривцова — поета, воїна, людини, чиє слово триває.
