Новина
Сьогодні четверті роковини з дня загибелі 19-річного Героя Тараса Прончука з Хотина
10:55, 16 Лютого
Сьогодні, 16 лютого, минає четверта річниця з дня загибелі Тараса Прончука військового з села Хотин Рівненського району. Юнаку було лише 19 років.
Тарас (позивний “Людоїд”) народився 6 серпня 1997 року. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.
До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальйону морської піхоти.
У статті Яна Осоки опубліковані рядки з останнього у житті Тараса листування зі своєю дівчиною:
“Два тижні тому мені запропонували поїхати до Миколаєва, оскільки мені немає 20 років, і мене повинні були вивести із сектора, але я відмовився. 6 діб тому я потрапив до госпіталя через легку контузію і мені знову сказали, щоб я не повертався, але я знову лишився, тому що повинен вас боронити. Тепер ти знаєш правду. Хто, якщо не я, боронитиме тебе, мою маму, братів та український народ?”. Це писала людина, якій було усього 19 років.
16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі снайпера на фронті російсько-української війни у районі між селищами Водяне та Саханка Донецької області, під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.
У спогадах про Тараса пишуть, що він мав дуже сильний характер, незламний дух, знаходив вихід з будь-якої ситуації. Справжній господар вдома і помічник, майстер на всі руки, юнак був людиною, з якою завжди було спокійно, він приносив людям відчуття захищеності, він був стіною, яка оберігала інших від негараздів. Завжди допомагав старшим людям, майже ніколи не бував сумним, дуже любив діток і приділяв їм багато уваги. Можливо, мріяв про те, як з’являться свої, адже коли тобі 19 – то мрії яскраві та захоплюючі. Він дуже хотів домогтися справедливості, тому, як тільки йому виповнилося 18 років, хлопець розпочав свій особистий шлях воїна, а в листопаді 2015 року підписав із ЗСУ контракт.
Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”.
Меморіальну дошку загиблому 19-річному Тарасу Прончуку відкрили на фасаді місцевої школи в селі Городок Рівненського району
Йому було лише 19 років. А коли 19 – в тебе гаряче, чисте та палке серце, яке, мов та квітка, розкривається назустріч почуттям, мріям та бажанням. Коли 19 – життя попереду, з усіма його фарбами та відтінками. Коли 19 – ти не повинен гинути, але війна не питає твій вік. Коли 19 – не думаєш про смерть, але інколи вона думає про тебе. – Ян Осока.
