Новина
Пластуни Рівненщини розповіли про болючі втрати 2023 року
18:10, 12 Січня
Недавно “Горинь.інфо” писали про те, що пластуни Рівненщини розповіли про підсумки роботи 2023 року.
Сьогодні, 12 січня, Рівненський обласний молодіжний пластовий вишкільний центр опублікував у фейсбук відео-спогад, підсумок втрат 2023 року.
Ось що написали пластуни:
“Впродовж 2023 року пластуни-військовики з Рівненщини брали участь у боях на Харківському, Донецькому, Луганському, Херсонському та Запорізькому напрямках, здобували ордени “За мужність” ІІІ ступені, медалі “За оборону рідної держави”, подяки та військові відзначення, “тримали посадки” та зазнавали поранень.
Попри приклади надзвичайної мужності, боротьби і звитяги наших рідних воїнів, їхні численні досягнення, а також різноманіття заходів, яскравих подій та емоцій, 2023 рік, на жаль, став для нашого середовища роком болючих втрат.
Торік ми втратили великого друга Пласту, батька пластунів, нашого колегу – найкращого і неповторного завідувача господарства Пластової оселі “Волошки” Руслана «Кобзаря» Красовського.”
Читайте: В бою за Україну загинули двоє мужніх воїнів Руслан Красовський та Володимир Оліневич.
“Лицар духу, людина доброї гадки, слова і справи з перших днів повномасштабного вторгнення був у війську та брав участь у важких боях в Білогорівці та під Бахмутом. Загинув минулого вересня на Херсонщині внаслідок контрбатарейного вогню окупантів. Руслан Борисович був майстром із золотими руками, справжнім господарем Пластової оселі, який тримав на “Волошках” ідеальний порядок – там завжди все було на своєму місці, все до ладу, все відремонтоване. “Кобзар” лишиться у наших серцях веселим і усміхненим, прикладом дбайливого українця-господаря. Важко прийняти дійсність, що він пішов у засвіти.
Сильним ударом і шоком для рівненського пластового середовища стала звістка про загибель у липні під час виконання бойового завдання побратима, зв’язкового з Вараша, світлого мрійника Володимира Петрука. Без чоловіка та батька залишилися дружина та дворічна донька. Володимир пов’язав своє життя з Пластом з 10-ти років, де він навчався та ріс, а згодом й став наставником для інших пластунів. Після 24 лютого Володимир не зломив своєї присяги та став на захист Незалежності України. Він мріяв створити у Вараші юнацький курінь – його мрія здійснилася, на жаль, посмертно!”
Читайте: На фронті загинув пластун зі станиці Вараш Володимир Петрук.
“Вітаючи нас зі сторіччям Пласту на Рівненщині, Володимир сказав: “Не зупиняємося! Працюємо! Слава Україні! СКОБ!”. Так і буде.
Читайте: На війні загинув Тарас Давидюк, головний редактор Горинь.інфо.
“Складною видалася минула осінь. Наша опора, пластун-військовик, журналіст, історик Тарас Давидюк ще 25 вересня заходив до нас на каву, а вже за місяць ми отримали страшний дзвінок від його мами: “Немає Тараса, немає нашого Тараса”. Тарас був простим, світлим, щирим, завзятим, справедливим інтелектуалом. Людиною слова і людиною дії, цілісним природним монолітом. Для нас було константою, що Тарас є, він завжди робить Справу, і робить її добре, що він у доброму гуморі й доброї гадки.”
“Пласт – це не лише “велика гра”, а й організація і середовище, яке допомагає вам стати кращими, дає нові знання, уміння, навички… Ви щодня маєте можливість робити світ кращим: допомагати іншим, розвивати та розбудовувати нашу Україну. Велика місія наша сьогодні – боротися за неї у всіх сферах: на фронті, в тилу, у волонтерстві,” – казав Тарас у 2022 році.
Він назавжди лишиться для нас Велетом Духу. Адже дійсно був людиною, про яку ти знав, що все, за що він береться – він робить до ладу і справа, яку він творить – варта того – чи то війна, чи освіта/виховання дітей, чи історичні дослідження, чи журналістика. Без пафосу, без зайвої балаканини, без шуму і пилу Тарас днями, місяцями, роками, десятиліттями цілеспрямовано й віддано творив Українську Справу.
Без усіх цих людей наше пластове середовище не було б тим, яким є нині. Пам’ятаймо про це завжди. Ми вдячні долі за те, що мали честь пластувати разом з ними!
Тихо спіть, без тривог! До зустрічі у засвітах Руслане Борисовичу, Володимире, Тарасе!”
