Новина
Острозька академія закликає підтримати петицію про присвоєння звання Героя України Юрію Андрієвському
11:00, 18 Червня
Громаду Рівненщини та всю Україну просять підтримати петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) — нашому земляку, молодшому сержанту Юрію Миколайовичу Андрієвському.
З відповідним закликом до українського суспільства звернулися рідні захисника та колектив Національного університету «Острозька академія», випускником якого (спеціальність «Культурологія») був Юрій.
«Я йду туди, де мають бути справжні чоловіки»
Юрій Андрієвський народився 14 листопада 1977 року в смт Володимирець на Рівненщині.
Свій військовий шлях він розпочав задовго до повномасштабного вторгнення ворога — ще з 2015 року брав активну участь у навчаннях, перебував в оперативному резерві.
Уранці 24 лютого 2022 року Юрій не вагався ні хвилини. Залишивши цивільне життя, він добровільно став на захист Батьківщини. Рідним сказав коротко: «Я йду туди, де мають бути справжні чоловіки». Понад рік у складі 104-ї окремої бригади ТрО обороняв кордони рідного Полісся — на Рівненщині та Волині.
Пекло Бахмута та захист кордонів
У березні 2023 року Юрій опинився в самому пеклі міських боїв — під час оборони Бахмута, будучи прикомандированим до легендарної 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Там зазнав важкої акубаротравми, але не покинув стрій.
За мужність та звитягу воїн був нагороджений:
- Нагрудним знаком «За службу та звитягу» III ступеня від Командувача об’єднаних сил ЗСУ Сергія Наєва;
- Медаллю «Честь. Слава. Держава».
Далі були місяці виснажливої служби: охорона кордону з Придністров’ям на Одещині, бойові завдання на Харківщині (Борівський напрямок) та Сумщині, де Юрій очолював розрахунок ППО і рятував українські міста від повітряних атак ворога (за що отримав відзнаку Регіонального управління Сил ТрО «Захід»).
71 доба в оточенні дронів та останній бій у Куп’янську
Особливою сторінкою його героїзму стал Куп’янськ наприкінці 2025 року. Прикомандирований до 116-ї ОМБр, молодший сержант Андрієвський разом із побратимами 71 добу без ротації тримав позиції в самому центрі міста. Через безперервні штурми та роботу ворожих FPV-дронів логістика була майже відсутня — бракувало їжі та навіть води. Попри це, бійці стояли на смерть.
21 жовтня Юрій особисто помітив крізь туман двох окупантів, які проривалися до будівлі з вибухівкою. Відкривши вогонь на ураження, він знищив одного штурмовика, а іншого взяв у полон, врятувавши життя свого підрозділу.
13 грудня 2025 року відбувся його останній бій. Під час чергового масованого штурму росіян Юрій Андрієвський першим прийняв удар на себе. Вогнем зі стрілецької зброї він зірвав план ворога непомітно зайти на позицію «Троя». Юрій дістав поранення, несумісні з життям, але своїми рішучими діями врятував побратимів від оточення та додаткових втрат.
Указом Президента України воїн нагороджений відзнакою «За оборону України».
Юрій Андрієвський був не лише відважним командиром, якого безмежно поважали побратими. Він був люблячим чоловіком, батьком, дідусем, сином і братом. Людиною виняткової честі.
Як долучитися до ініціативи?
Щоб підтримати петицію про присвоєння Юрію Андрієвському звання Героя України (посмертно), потрібно:
- Перейти за покликанням: petition.president.gov.ua.
- Авторизуватися за допомогою Дія.Підпис або BankID.
- Натиснути кнопку «Підписати».
Ваш голос — це данина пам’яті за життя, віддане за наш спокій.
Вічна слава і шана Герою!
