Новина
Не зрадив присяги українській нації: у бою з ворогом загинув воїн-патріот Олександр Подвишенний
10:20, 01 Грудня
Пів року тому – 30 травня 2024 року, захищаючи Україну в н.п. Кринки на Херсонщині, загинув воїн, командир Олександр Подвишенний з Рівного. Олександр – патріот, громадський та політичний активіст, принциповий, ідейний, випускник Острозької академії, учасник “Правого сектору”, голова громадської організації “Права ініціатива”. Олександр був журналістом, автором низки суспільно-політичних статей на нашому сайті “Горинь інфо” та позаштатним кореспондентом всеукраїнської газети “День”.
Олександр Подвишенний був вірний своїм переконанням. На своїй фейсбук-сторінці 8 березня 2024 року він написав:
“Ніколи не здаватися в полон, ніколи не зрадити присягу українській Нації. Тоді, коли важко, коли безвихідь, коли немає надії – боротися і йти всупереч усім але. За нами наші родини, наша Батьківщина, все святе та недоторкане… Здобути, або не бути. Зі щитом, або на щиті. Шлях воїна – це йти до Кінця.“
Про загибель повідомив у Фейсбук його побратим Михайло Онуфер та дружина Олександра – Дарія.
“Сьогодні 6 місяців. 6 місяців тому, 30 травня 2024 року, в н.п. Кринки, Херсонської області загинув мій брат командир стрілецької роти 56 ОСБ 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщина капітан Олександр Подвишенний.
Сашко це про постійну боротьбу проти росії, відстоювання інтересів громади та Дії. Боронив українську ідею в Києві під час Революції гідності в 2013-2014 роках, з початком повномасштабного вторгнення на північних кордонах, поблизу Часового Яру та в Кринках.
Сашко це:
1. Бути єдиним офіцером в Кринках та 75 днів безперервно відбивати наступ противника на лівому березі Дніпра.
2. Погодитися на операцію, не вміючи добре плавати, бо ти командир і маєш вести за собою.
3. Відмовитися від евакуації після поранення, бо є «пріоритетніші» хлопці.
4. Особисто знищити в стрілецькому бою з десяток росіян та в переддень загибелі винести з побратимом морпіхом на точку евакуації 5-ох важкопоранених суміжників.
5. Одним із перших підписати контракт в новоствореному ТРО в січні 2022 року, бо буде війна і треба захищати, та бути одним з кращих випускників першого курсу «Вишкіл капітанів» в ТРО.
6. Безмежно любити кохану дружину та маму, бути моїм найкращим другом попри все.
Пишаюся життям, яке ти жив, брате. Зроблю усе, щоб повернути твоє тіло додому і продовжити початі тобою великі справи.
Разом з тим, прошу Генеральний штаб ЗСУ вплинути на 38 окрему бригаду морської піхоти, в оперативному підпорядкуванні якої він перебував, і яка за пів року не спромоглася призначити та провести службове розслідування за даним фактом.”, – написав побратим полеглого Олександра.
Фото опублікував Михайло Онуфер.
“Сашка не стало 30 травня 2024 року. Він брав участь в обороні Кринок на Херсонщині й був єдиним офіцером на лівому березі.
Він був талановитим і проривним у всьому, за що брався: в літературі, науково-дослідній діяльності, політиці, педагогіці та військовій справі.
Українська Держава завжди була для Сашка понад усе. Він доводив свою відданість справами й рішеннями: під час Революції Гідності, АТО, у громадській діяльності в період до повномасштабного вторгнення.
А ще тонко відчував людей, вмів вести за собою, був лідером.
На початку 2022 року, коли Сашко був переконаний, що повномасштабна війна неминуча, приєднався до 104 бригада тероборони ЗСУ Рівненщина.
І найкраща шана, яку ми можемо віддати йому — це продовжувати власними діями доводити нашу вірність і відданість нації.”, – написала дружина Дарія у Фейсбук.
Фото: Дарія Борисович
Співчуття рідним Олександра.
Вічна шана та пам’ять Захиснику України – Олександру Подвишенному.
