Новина
Назавжди 38. Вшановуємо пам’ять воїна Івана Сови з Рівненщини
17:15, 19 Січня
Сьогодні вшановуємо пам’ять загиблого в російсько-українській війні воїна Івана Сову.
Іван Сова народився 19 січня 1976 року в селі Бригадирівка Радивилівського району. У 1980 році сім’я переїжджає жити в новозбудований будинок у сусіднє село Зарічне. Іван з 1983 року навчається у Козинській середній школі, з 4-го класу – у Козинській музичній школі по класу акордеона.
З 1991 до 1995 року навчався в Рівненському музичному училищі, після закінчення якого проходив військову службу в Шепетівці Хмельницької області. Здобув військову спеціальність – навідник гранатомета. Після повернення з армії одружився, жив і працював учителем музики в Здолбунові. У 2000 році повернувся додому в село Зарічне. Разом з братом брали участь у Помаранчевій революції 2004 року.
Після захоплення Криму записався добровольцем. 8 серпня Івана відправили на навчальний полігон в Яворів Львівської області.
Тож 28 серпня 2014 року 80-ту аеромобільну бригаду, у якій служив Іван Сова навідником гранатомета, відправили на Схід. 30 серпня бригада зупинилася неподалік Луганська біля міста Металіст, де їх вперше обстріляли. Останній раз він телефонував мамі 5 вересня о 5.30 ранку. Рівно через 12 годин о 17.30 Іван загинув у бою, коли загін у складі 97 бійців на шести БТРах та двох танках вирішив вирватись із оточення.
Указом Президента України “Про відзначення державними нагородами України” за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у Збройних Силах України наш земляк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Як розповідали однокласники і друзі Івана Сови, він був щирий український патріот. У справі захисту України не покладався на когось, говорив, «хто, як не я». Тому коли постала загроза державності країни, пішов її боронити. А до цього, як зауважували мої співрозмовники, Іван був активним учасником Євромайдану.
Хоронили Івана Сову з усіма військовими почестями – почесний ескорт, духовий оркестр, тризалповий салют. Дорогу встеляли квітами. На шляху похоронної процесії із Зарічного до Бригадирівки вишикувалося чимало людей, в тому числі й учнів з Козинського колегіуму і Довгалівської школи. Скандували: «Герої не вмирають!».
Відспівували Івана Сову в Свято-Воскресенській церкві у Бригадирівці, поховали у цьому ж селі, на новому кладовищі. Справа в тім, що батьки Івана – парафіяни саме цієї церкви, більше того, Василь Григорович – уродженець цього села.
Іван Сова пожертвував своїм життям у боротьбі з терористами і окупантами на сході країни. В ім’я держави Україна, усіх нас. Як розповів присутній на похоронах артилерист цієї ж 80-ї аеромобільної бригади В. Пацула, який днями повернувся із передової, українські військовики – готові, як мовиться, до останнього подиху стояти за Україну, за себе, так і сказав «за Україну, за себе», бойовий дух високий. Тож маємо всіляко його, цей дух, підтримувати, хто чим може. А ще маємо свято берегти пам’ять про полеглих за Україну.
