Новина
На вічній ватрі: загинув 25-річний пластун Володимир Яковлєв
14:25, 11 Грудня
Загинув 25-літній вихованець Пласту із Пласт Миколаїв, що над Бугом – Володимир Яковлєв. Із міста, де багато років не вдавалось організувати пластовий осередок. Повідомив Юрій Юзич.
Володимир був серед перших пластунів Миколаєва. Коли за справу взялись вихованці Пласту із різних областей України, які навчались у місцевому осередку Українська академія лідерства.
Володя активно пластував у 2018-2021 роках. Нещодавно прийшов у місцеву пластову домівку та приніс свій однострій. Сказав, що йде воювати, а однострій хай служить тим, кому він в цей час більше потрібен.
Служити пішов добровольцем, влітку минулого року. Воював в складі дивізіону артрозвідки 40 Окрема артилерійська бригада імені Великого князя Вітовта. Один із бойових побратимів написав:
«Потрапивши в дивізіон, Володимир перші місяці працював на командному пункті — обробляв дані розвідки, формував звіти по виявлених розвідниками цілях, створюючи загальну картину розвіданих сил та позицій ворога на Куп’янському напрямку. Налаштовував планшети з ПЗ для розвідників.
Коли в його присутності серед офіцерів заходила розмова про необхідність заміни людей на позиціях, він говорив, що готовий і хоче працювати “на бойових”. Як здібного знавця комп’ютерної техніки, відпускати його “в поля” тривалий час не хотіли і тримали в тилу, але одного дня така необхідність все ж виникла.
Володимир потрапив в батарею радіолокаційної розвідки. Визначним фактором став його інтелект: він чудово розбирався в комп’ютерах та володів англійською мовою, тому легко зміг опанувати роботу оператора радіолокаційної станції контрбатарейної боротьби іноземного виробництва.
Його задачею був пошук вогневих позицій ворожих гармат і передача їхніх координат на командний пункт для подальшого ураження бригадною артилерією чи дронами. Це треба робити вдень і вночі, в мороз та в спеку, в зоні досяжності ворожої реактивної артилерії та баражуючих боєприпасів.
Володимир працював на різних позиціях, часто змінюючи місце. РЛС є пріоритетною ціллю для ворога, тому робота супроводжується частими переїздами. Кожен переїзд — це кропітка робота з облаштування позиції: риття бліндажів, монтаж маскувальних та протидронових рибальських сіток, створення хибних позицій та макетів.
Володимир не боявся роботи: хлопці з його розрахунку відгукуються про нього, як про завзятого воїна, який виконував всі поставлені задачі, чи то з лопатою, копаючи укриття, чи то за комп’ютером, налаштовуючи роботу антени.
Незважаючи на відносну юність, в колективі він не був “малим” чи “салагою”. Завдяки своєму інтелекту, він майже одразу отримав репутацію незамінного фахівця та позивний “Професор”. Він став надійною опорою та побратимом для товаришів на позиції».
Загинув біля Купʼянська 10 вересня 2025 року. Похорони у Миколаєві 12 грудня. Свічуття матері Надії, рідним та близьким. Ми памʼятатимемо Володю! СКОБ!
