Новина
На Рівненщині створюють карту місць пам’яті про УПА. Відбулася перша експедиція
10:09, 17 Серпня
Пам’ятники, меморіали, могили – це не лише спосіб картографування місцевості, а й визначення, що вона “своя”. Карта та позначення на ній – є не тільки об’єктом фізичним, але й ідейним. Імперії завжди максимально наповнювали простори підкорених народів своїми символами. У Рівному лише під час повномасштабної війни спромоглися прибрати із центрального парку ім. Шевченка пам’ятник і могилу більшовика Дундича. А донедавна на екскурсіях парком біля його постаменту розповідали про видатного революціонера, який воював проти Української народної республіки.
Ще кілька років тому (до 2016 року ) на Рівненщині було місто Кузнецовськ (тепер Вараш) назване на честь російського провокатора та терориста, який своїми діями підставляв українське підпілля. Гіркоти додає те, що у 1947 році урядом СРСР було проведено каральну операцію «Захід», внаслідок якої з Рафалівського району (нині частини Вараського) до Казахстану та віддалених районів Сибіру було виселено 374 особи (104 сім’ї) – членів родин учасників ОУН та УПА. Виселення торкнулося і сімей з Вараша.
На жаль, за вже більш ніж 30 років незалежності ні на рівні держави, ні на обласному не було здійснено комплексного дослідження із подальшим нанесенням на карту місць боїв, загибелі чи просто встановлених місцевими жителями пам’ятників воїнам УПА. Більшість таких ініціатив походили із громадського середовища та були фрагментарними. У 2010 році Рівненська обласна рада прийняла окреме рішення “№ 1538 Про збереження і утримання пам’ятників, хрестів, каплиць, меморіальних дощок, встановлених у пам’ять про полеглих українських патріотів”. Проте далі декларацій справа не пішла. Крім того, до цього часу в Повному переліку пам’яток археології, історії та монументального мистецтва Рівненського району (див.https://rrda.rv.gov.ua/istoriko-kulturna-spadshchina-rajonu ) включено 13 Пам’ятників жертвам УБН (рус. Украинских банд националистов), що є відображенням радянського погляду на події 20 ст.
Саме тому у членів громадської організації “Рівненська горинь” виникла ідея створити інтерактивну карту місць пам’яті про УПА на Рівненщині. І цей задум отримав підтримку від Українського Культурного Фонду.
У рамках проєкту «Місця пам’яті про УПА: каталог пам’яток історії на Рівненщині» автори запланували, в тісній співпраці із дослідниками та місцевими краєзнавцями, верифікувати місця пам’яті про УПА. Під час втілення ініціативи, буде здійснено вісім експедиції на місцевість, для нанесення їх на карту, опису та фото-відеофіксації стану пам’яток.
Як розповів голова громадської організації та автор проекту Олександ Денисюк, для початку, команда поставила за ціль дослідити 50 об’єктів присвячених УПА (пам’ятників, могил та ін.). Результати дослідження будуть опубліковані на сайті “Горинь.інфо” в окремій постійнодіючій вкладці.
Свої обмеження на роботу накладає і воєнний стан. Через сусідство з білоруссю не у всі частини області можна вільно проїхати. Крім того близько половини наших об’єктів зосереджені в лісах, а люди з купою техніки по сед лісу викликають дуже багато питань. Тому кожну експедицію команда детально планує та узгоджує з військовими адміністраціями.
Команада проєкту вже розпочала свої польові дослідження. Було проведено роботу на теренах колишнього Здолбунівського району. За час першої експедиції учасники експедиції проїхали 6 сіл, оглянули понад 12 пам’яток. Зокрема, побували у с. Дермань на могилі генерал-хорунжого УПА Леоніда Ступницького, а також оглянули місцевість “Турецька скала” – це каменоломні, в яких розташовувалася велика криївка і де працював так званий Картографічний інститут УПА.
У с. Буща оглянули пам’ятник командиру куреня, з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь Семену Котику. Побували на місці Гурбенської битви та оглянули пантеон. Також дослідили розкидані в лісі символічні могили та пам’ятники зокрема сотнику Нечаю.
Далі наш маршрут пролягав через с. Будераж яке є імовірним місцем проведення першої Конференції поневолених народів у 1943, на честь цієї події встановлений пам’ятний знак. В смт. Мізоч оглянули дві могили котрі ввжаються останнім місцем спочинку закатованих енкаведистами повстанців. Останнім пунктом експедиції стало с. Кунин – тут команда проекту дослідила відразу кілька об’єктів: хрест у лісі на місці бою упівців з червоними; пам’ятник на могилі сотенного “Ясенка” та його побратимів; символічний хрест жителям кунинам які загинули на чужині і могили яких невідомі, до речі хрест поновлювали вже принвймні тричі, а вперше втановили в 1946 році.
До деяких із пам’яток пробирались через справжні хащі покладаючись на спогади наших “сивочолих поводирів”. Одного разу поблизу урочища Гурби мало не залишились без транспорту застрягнувши в величезній калабані.
“Сьогодні цей проект особливо на часі. Однак він актуальний уже не перший десяток років. Одна із проблем дослідження полягає в тому, що щороку відходять у засвіти люди, які знали про місця розташування могил, пам’ятників чи місць боїв. Зникають села на цвинтарях яких були поховані повстанці. На жаль, писемні ж джерела досить часто дуже не точні, оскільки змінюється топографія самої місцевості. “ – наголосив Олександр Денисюк.
Команда прагне започаткувати платформу яка стане відкритою для усіх краєзнавців та дослідників визвольного руху. Вона слугуватиме як для отримання інформації, так і для доповнення її новими ще не зареєстрованими об’єктами та історіями про них. Крім того нанесення на карти дозволить створювати туристичні, освітні маршрути і, найголовніше – зберегти пам’ять про тих, хто боровся за нашу свободу.
