Новина
Дванадцяті роковини загибелі Сашка Білого: ким був Олександр Музичко
14:40, 25 Березня
У ніч із 24 на 25 березня 2014 року загинув Олександр Музичко — один із найвідоміших діячів українського націоналістичного руху та координатор «Правого сектору» на Заході України. Через дванадцять років його постать залишається символом безкомпромісної боротьби за Україну.
Олександр Музичко народився 1962 року та проходив строкову службу у військах ППО в Тбілісі. Після здобуття Україною незалежності він активно долучився до націоналістичного руху: створив у Рівному осередок Спілки незалежної української молоді, згодом став членом Української національної асамблеї та її силового крила — УНА-УНСО.
У 1994 році під час Першої чеченської війни він вирушив до Чечні, де командував загоном «Вікінг» у підрозділі Шаміля Басаєва та був особистим охоронцем президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. За участь у бойових діях отримав відзнаку «Герой Нації», а його ім’ям назвали вулицю в Грозному.
Після повернення в Україну Музичко продовжив громадсько-політичну діяльність. З 2013 року він став координатором Правий сектор у західних областях та активно долучився до подій Революції гідності.
У ніч із 24 на 25 березня 2014 року Олександр Музичко загинув за обставин, які викликали значний суспільний резонанс. Рівненська та Луцька міські ради згодом назвали його смерть політичним убивством і закликали до відставки тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Прощання з Музичком відбулося 26 березня 2014 року з почестями на рівні героїв Небесної сотні. На церемонії був присутній лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош. Поховали його на кладовищі «Молодіжне» у Рівному.
Протягом життя Музичко зазнавав переслідувань, а влада намагалася дискредитувати його, нав’язуючи образ «злочинця» та «свавільника». Саме таким його прагнули залишити в пам’яті. Але він залишився іншим — безкомпромісним борцем, для якого Україна була понад усе.
Пам’ять про нього зберігається й сьогодні: на місці загибелі встановлено пам’ятний хрест, його ім’ям названо вулиці та військові підрозділи, зокрема першу роту міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва було вирішено назвати іменем Сашка Білого. Для багатьох українців Сашко Білий і досі залишається символом боротьби та незламності.
