Новина
“Дуже потрібна кров, щоб рятувати хлопців” – у Рівному закликають ставати донорами
17:45, 09 Жовтня
Рівненська волонтерка, очільниця Благодійного фонду “Скарбниця Надії” Мар’яна Рева написала на своїй фейсбук сторінці пост із закликом здавати кров для поранених воїнів. Вона дослівно переказує слова лікаря, який працює на фронті: “…Дуже треба кров… Багато крові. Щоб рятувати хлопців. Крові постійно бракує”.
“Дістало. Дістало бути гарною дівчинкою. Посміхатись, просити, запрошувати, обіцяти подарунки. Я хочу говорити матом. Кричати.
Сивий чоловік з дуже ясним поглядом. Здається, йому 67 років. На рік-два я можу помилятись. Я знаю його з дитинства, коли він допомагав моєму лікарю робити мені перев’язки. Він завжди на вигляд був набагато молодший за свій вік. Зараз він постарів за час повномасштабки і вже має вигляд чоловіка близького до 60. Але все одно майже постійно посміхається.
Юзепчук Віктор Іванович, дитячий лікар-травматолог, доброволець Першого добровольчого медичного шпиталю ім. Пирогова. Свята і світла людина серед нас. Приїхав з ротації трошки відпочити і за кілька днів їде назад на війну.
“Якби ви знали як на стабіках нам треба кров. Дуже треба кров… Багато крові. Щоб рятувати хлопців. Крові постійно бракує” – каже лікар, коли я в його присутності говорю про донорство.
Як мені йому пояснити, що я не можу достукатись до здорових людей, які ходять по моєму місту і ще жодного разу не здавали кров?
Як мені розказати, що маю знайомих, які кожного разу видумують щось нове, щоб таки не піти в центр крові. То він боїться, що будуть пальчика колоти і він втратити свідомість на очах у медсестрер. Ага, вони такого ніколи не бачили і подзвонять одразу на “Говорить Україна”!
То хтось йому сказав, що якщо почав здавати кров, вже треба буде постійно здавати. Так-так, поліція з собаками тебе буде шукати і в наручниках буде везти на Степана Бандери 31.
Один боїться, що його гепатитом заразять.
Десятки моїх друзів по 10-15 років здають кров, нікого не заразили, а його там чекають щоб заразити.
Інший одного дня вже ніби зібрався йти, вранці каже “не піду, бо випив алкоголь”. Ну добре, випив ти вчора, не зміг відмовити своїм друзякам. Ну то йди здавай через три дні, через тиждень. Та через місяць йди!
Чесно? Як діти малі. Майже всі віруючі люди. Ну невже не працює логіка “Бог дав мені здоров’я, я дякую Йому і допоможу іншому”?
Як мені говорити цьому поважному лікарю, що ось це фото зроблено на станції переливання крові вчора?
Я розумію, що прошу багато. Але це війна. На виживання. Всієї нації і окремих поранених воїнів, які кладуть душу й тіло за ближніх своїх. За вас кладуть.
Будь ласка, зберіться на своїх парафіях, молитовних будинках. Зберіться 2-3 людини. Не думайте, що це мало. Це вже допомога. Першого місяця вас буде троє, потім буде точно більше. Поїдьте в центр служби крові, здайте кров, зробіть фото, розкажіть своїм парафіянам, що це не страшно. Можливо священник не може було донором. Нехай. Але він може поїхати разом з вами, підтримати, бути провідником і вказувати іншим що ось це важлива добра справа. Будь ласка, спробуйте поїхати один раз і ви побачите, що наступного місяця буде зібратись вже легше.
Не бійтеся. Не вірте в дурні міфи. Зробіть хоч щось для тих, хто тримає над вами мирне небо.” – написала волонтерка Мар’яна Рева.
