Новина
6 вересня вшановуємо пам’ять про двох військових з Рівненщини
15:50, 06 Вересня
Сьогодні, 6 вересня, День пам’яті за двома військовими з Рівненщини, які віддали життя за Україну – Маринкевич Васильй та Якимчук Тарас.
6 вересня 56 років від дня свого народження мав би відзначати Маринкевич Василь Степанович.
Маринкевич Васильч народився в селі Лішня колишнього Млинівського району. Закінчив Демидівську середню школу, Демидівське професійно-технічне училище № 5. Після закінчення навчання відслужив в армії у м. Свердловську. Під час проходження строкової служби вступив на навчання у школу прапорщиків, продовжував службу. Жив у Росії. В Україну повернувся у 1990-их роках. Пішов працювати у Демидівське виробниче відділення «Сільгосптехніка». З 2000 року жив у с. Лопавше. Працював у колективному господарстві в с. Хрінники. 28 серпня 2014 р. був призваний у ЗСУ по мобілізації, службу проходив у підрозділі Національної Гвардії України. Навесні 2016 року Василь Степанович пішов на контрактну службу, проходив її в 10-ій окремій гірськопіхотній штурмовій бригаді на посаді командира гармати МТ-12 «Рапіра» в Луганській області.
22 вересня 2017 року серце Василя Маринкевича зупинилося, причиною смерті стала серцева недостатність. 24 вересня 2017 р. Демидівщина поховала свого героя. Ще один син залишився без батька. Йому було тільки 52 роки.
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Також цього дня 28 років від дня свого народження мав би відзначати Якимчук Тарас Володимирович.
Якимчук Тарас народився в селищі Мізоч колишнього Здолбунівського району. Військовослужбовець, солдат 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, кулеметник. Служив за контрактом з жовтня 2011 року. Він – один з тих, хто найдовше перебував у зоні бойових дій. 24 липня 2014 року під час розвідки в передмісті Первомайська снайпери та гранатометники російсько-терористичних військ перехресним вогнем обстріляли вантажівку «КАМАЗ». Тарас вискочив з кабіни, снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета. Важкопораненого бійця не вдалося довезти вертольотом живим до шпиталю, він помер у гелікоптері. 27 липня 2014 року відбулися похорони в смт Мізоч.
Тарасу було всього 20 років, окрім нього в сім’ї залишилися брат та сестра. Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” Тарас Володимирович Якимчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».
На честь Тараса Якимчука перейменовано вулицю у рідному селищі, встановлено меморіальні дошки на будівлях Мізоцького навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ліцей” та спортивного клубу, де він навчався та тренувався.
