Новина
25 серпня вшановуємо пам’ять про трьох військових з Рівненщини
14:35, 25 Серпня
Сьогодні, 25 серпня, День пам’яті про військових Мазура Віталія, Андріяшева Олександра та Тишкуна Віталія, які загинули захищаючи Україну на фронті російсько-української війни.
Цього дня 42 роки від дня свого народження мав би відзначати Мазур Віталій Віталійович.
Народився Віталій Мазур у с. Заслуччя Сарненського району. У 1996 році закінчив 10 класів Колківської ЗОШ І-ІІІ ст. З 1996 до 1997 року навчався в Дубровицькому професійному ліцеї на будівельника.
У 1997 році був призваний до ЗСУ, служив у м. Сімферополь в повітряно-десантних військах (ПДВ). Згодом проходив строкову службу у військах спеціального призначення в м. Кіровограді. Подальшу свою службу пов’язав із десантними військами. Був старшиною розвідроти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у в/ч А1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ої аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го батальйону.
З 8 березня 2014 року виконував бойові завдання із захисту Батьківщини, спочатку в Криму, а потім на Сході. 22 січня отримав важке поранення голови у бою в районі населеного пункту Спартак Ясинуватського району Донецької області. Перебував у комі. За інформацією волонтерів, Віталій Мазур помер у ніч на 27 січня 2015 року у лікарні міста Димитрово на Донеччині, куди потрапив з тяжкою травмою голови. Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.
Віталій Мазур нагороджений пам’ятним почесним знаком Міноборони «За воїнську доблесть», орденом “За мужність” ІІІ ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку (02.09.2017, посмертно), медаллю “15 років Збройним силам України”, медаллю “За сумлінну службу” ІІІ ступеня.
Сьогодні 35 років від дня свого народження мав би відзначати захисник Андріяшев Олександр Володимирович (“Палач”).
Андріяшев Олександр народився в місті Рівне. Активний учасник Революції Гідності, на київському Євромайдані пробув 5 місяців. З Майдану добровольцем пішов в батальйон «Айдар», кулеметник «афганської» роти. В армії до цього не служив, тож бойовий досвід здобував на війні. На фронт потрапив 12 серпня 2014. Учасник боїв в районі Луганського аеропорту (Хрящувате, Новосвітлівка), де зазнав контузії.
Після року служби демобілізувався, займався волонтерством, постійно їздив на фронт. Керівник рівненської міської організації «Спілка учасників бойових дій та АТО «УВО». Працював, навчався. У 2016 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія».
Трагічно загинув 19 серпня 2017 року під час відпочинку ветеранів «афганської» роти «Айдару» у гідропарку м. Києва, — втопився у Дніпрі.
Похований в Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»). Залишилася мати (інвалід ІІ гр.) та молодший брат.
За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2.12.2016).
Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту». Відзнака УПЦ КП — Медаль «За жертовність і любов до України». Відзнака ВГО «Країна» — Медаль «За оборону рідної держави».
25 серпня Тишкун Віталій Олександрович мав відзначати своє тридцятиріччя.
Тишкун Віталій народився в с. Бадівка Рівненського району у сім’ї робітників: батько Тишкун Олександр Миколайович- залізничник, мати працювала у зеленому господарстві м. Острог. Тишкун Віталій навчався у початковій школі с. Бадівка, потім у Волосківській ЗОШ І-ІІ ст. Загальну середню освіту здобув у Вельбівненській ЗОШ І-ІІІ ст. Хлопець був активним учасником учнівського самоврядування, долучався до патріотичних заходів. Віталій мріяв стати військовим. Йому не була байдужа доля нашої держави. У період розвитку подій «революції Гідності» він працював поблизу м. Київ і, не вагаючись, долучився до учасників Майдану. Батьки дізналися про це лише коли його було поранено. У зв’язку з пораненням він не підлягав мобілізації, але дух патріотизму та велике бажання захищати рідну державу перемогли. У травні 2016 року Віталій підписав контракт на проходження військової служби. Загинув Віталій Тишкун 11 жовтня 2016 року під час виконання бойового завдання У хлопця залишилися батьки, брат-інвалід та племінники. Пам’ять про Віталія залишиться назавжди в серцях рідних, друзів, односельчан.
