Новина
Рівненський історик опублікував дослідження “Отаман “Тарас Бульба” між міфом і реальністю”
14:06, 07 Березня
9 березня нинішнього року минає 115 років від дня народження засновника Української повстанської армії “Поліська Січ” Тараса Бульби-Боровця (09.03.1908 – 15.05. 1981).
Історик, старший лейтенант ЗСУ, завідувач відділу історії Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук зробив авторську монографію про Тараса Бульбу-Боровця довжиною у 25 років:
“Видавництво “Літопис УПА” надрукувало моє дослідження про отамана “Тараса Бульбу” (Тараса Боровця). Над ним я працював з перервами чверть століття. У книзі є багато унікальних фото, які публікуються вперше. Віднайдено один з літературних творів отамана “Посол на сесії”. Врешті-решт спростовано багато міфів, які вигадав Боровець і які перемандровують з одного дослідження в інше”, – йдеться в дописі історика.
Ігор Марчук додав, що цю книгу можна замовити у видавництві і певна кількість примірників буде в Рівному.
Колишній очільник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович написав рецензію на працю Ігоря Марчука:
“Нам дуже бракує якісних біографій осіб, які творили нашу історію. Саме через життя конкретної людини у вирі історичних події, автор може найкраще показати, а читач зрозуміти всю неоднозначність минулого.
Ігор Марчук обрав надзвичайно цікаву постать Тараса Боровця, яку вдало вписав у драматичні події Другої світової в Україні. Ретельно, опираючись на часто невідомі раніше архівні документи (деякі з них опубліковані в кінці книги), він відтворив окремі етапи його біографії, створив цілісний образ як отамана, так і епохи. Цьому також посприяло використання чудових фото, більшість з яких не була відома.
Тарас Боровець в книзі – яскравий та неоднозначний. Бо однозначні не творять історію, а він намагався це робити. А ще тут про те як отаман намагався творити свій образ – під час війни замовив свій мальований портрет, який тиражований поширювався у формі листівки. Після війни писав і переписував свою історію в спогадах, які з часом обростали не тільки новими деталями, але й вигадками.
Автор намагається провести реконструкцію усіх етапів життя Боровця, тому тут не лише про Другу світову, але й про активну діяльність на еміграції та самотню смерть отамана у старечому будинку. Марчук не приховує того, що немає відповідей на всі питання, не заміняє відсутність фактів (як у випадку з долею першої дружини Боровця) домислами.
Напевно фанатам «Бульби» книга видасться надто критичною. Але певен спростування міфів, які формуються довкола його постаті, це крок до розуміння того ким насправді був Тарас Боровець і чому йому вдалося вписати своє ім’я в наше минуле.
Тому дякую автору за чудову роботу, видавництву «Літопис УПА» за те, що вже 50 років видаєте літературу про повстанський рух.
А ще дякую Ігореві Марчуку, за те, що зараз у лавах ЗСУ, захищає Україну, як між іншим багато (чи не більшість ?) інших професійних дослідників УПА.”, – написав В’ятрович у Фейсбук.
Читайте також: Про постать засновника УПА “Поліська Січ” Тараса Бульби-Боровця говоритимуть у Рівному.
Довідково:
Тарас (за деякими даними — Максим) Дмитрович Боровець (Тарас Ристриченко, Байда, Бульба Тарас) народився в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області. Сім’я була багатодітною (дев’ятеро дітей) та малоземельною.
Як розповідає сайт “Поліська Січ”, за новітніми науковими дослідженнями, Тарас Бульба-Боровець був яскравим представником Руху Опору безбожній совєтсько-комуністичній системі, яка виморила голодом мільйони його співвітчизників, яка забила тюрми тисячами трупів його земляків, яка обдирала до нитки добрих господарів і заганяла під дулами гвинтівок до колгоспної стайні або відправляла на Сибір туди, «гдє вольно дишіт чєловєк».
У серпні 1940 року Тарас Боровець на Сарненщині і Костопільщині створює підпільні осередки Української народної республіки. Коли ж енкаведисти вистежують і заарештовують восени 1940 року активістів-підпільників, у 1941 році поліський отаман організовує «Вільне козацтво» у Людвипільському, Корецькому та Рокитнівському районах Рівненщини. Представники цих організацій, згідно з першим наказом по УПА «Поліська Січ» від 28 червня 1941 року, стали повстанськими відділами і повели уже збройну боротьбу проти представників совєтської влади на Поліссі, яка тут виконувала наказ Сталіна – лишати ворогові, а по суті селянам-поліщукам, що не евакуювалися за Урал, випалену землю.
