Новина
Вшановуємо пам’ять військових з Рівненщини
14:11, 16 Серпня
Сьогодні, 16 серпня, День пам’яті про військових Лойчука Ігоря та Драчука Петра, які загинули захищаючи Україну на фронті російсько-української війни.
Цього дня 53 років від дня свого народження мав би відзначати Лойчук Ігор Федорович.
Лойчук Ігор Федорович в с. Крилів колишнього Корецького району. Батько працював кіномеханіком. Мати працювала у місцевому колгоспі. У сім’ї було 4 дітей, Ігор – наймолодший. У 1975 році Ігор пішов до 1 класу Крилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 1985 році. Навчався у льотно-технічному училищі м. Кіровоград, служив у збройних силах у Тамбовській області. Після служби в армії працював різноробочим. У нього від двох шлюбів четверо дітей.
З 1 липня 2016 року служив за контрактом у військовій частині 1008 14 бригади. Прапорщик, майстер-номер обслуги. 14-а окрема механізована бригада. Син Юрій, як батько, з 2017 року служить за контрактом у військовій частині 1008 14-ої бригади.
Помер 12 листопада 2019 року через хворобу серця під час несення служби в районі с. Попасне, Новоайдарський район. Похований у с. Крилів.
Шість років тому від рук окупантів загинув Драчук Петро Ростиславович.
Драчук Петро Ростиславович – старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 24 червня 1967 року в селі Плоске колишнього Острозького району. У 1984 році закінчив середню школу села Плоске Острозького району, потім – Шепетівське середнє професійно-технічне училище №20 (місто Шепетівка Хмельницької області).
З 1994 року працював слюсарем, потім – оператором дільниці контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і телемеханіки нафтоперекачувальної станції «Новини» Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».
5 лютого 2015 року Острозьким районним військовим комісаріатом Рівненської області призваний на військову службу по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. З 20 лютого по 7 березня 2015 року проходив службу на 233-му загальновійськовому навчальному полігоні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4152 (польова пошта В1670), село Мала Любаша колишнього Костопільського району.
З 7 березня по 22 квітня 2015 року проходив службу в 73-му морському центрі спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).
З 22 квітня 2015 року – старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
З 23 квітня 2015 року брав участь в російсько-українській війні.
14 серпня 2015 року близько опівночі військовослужбовець 93-ої окремої механізованої бригади Петро Драчук був поранений внаслідок обстрілу «ГРАДами» біля села Опитне Ясинуватського району Донецької області. Петра госпіталізували до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова. Помер 16 серпня 2015 року. Смерть настала в результаті отриманих поранень.
19 серпня 2015 року похований на кладовищі села Плоске.
Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року “за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі” Петро Драчук нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
