Новина
Вшановуємо пам’ять двох юних захисників з Рівненщини
14:34, 24 Липня
Сьогодні, 24 липня, вшановуємо пам’ять про двох військових з Рівненщини, які віддали життя за Україну.
Сім років тому на фронті російсько-української війни загинув військовий Якимчук Тарас Володимирович з Мізоча колишнього Здолбунівського району
Цього дня, назавжди 21 рік військовому Трохимчуку Івану Васильовичу з села Тишиця колишнього Березнівського району .
Якимчук Тарас Володимирович народився 6 вересня 1993 року в селищі Мізоч.
Військовослужбовець, солдат 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, кулеметник. Служив за контрактом з жовтня 2011 року. Він – один з тих, хто найдовше перебував у зоні бойових дій. 24 липня 2014 року під час розвідки в передмісті Первомайська снайпери та гранатометники російсько-терористичних військ перехресним вогнем обстріляли вантажівку «КАМАЗ». Тарас вискочив з кабіни, снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета. Важкопораненого бійця не вдалося довезти вертольотом живим до шпиталю, він помер у гелікоптері. 27 липня 2014 року відбулися похорони в смт Мізоч Здолбунівського району Рівненської області.
Тарасу було всього 20 років, окрім нього в сім’ї залишилися брат та сестра. Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” Тарас Володимирович Якимчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».
На честь Тараса Якимчука перейменовано вулицю у рідному селищі, встановлено меморіальні дошки на будівлях Мізоцького навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ліцей” та спортивного клубу, де він навчався та тренувався, а також меморіальний знак навпроти місцевого храму УПЦ-КП.
Трохимчук Іван Васильович народився 24 липня 1993 року в селі Тишиця в багатодітній сімʼї.
В 2000 році пішов в 1-й клас Тишицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2010 році. Зі слів вчителів та однокласників Іван був хлопчиною товариським, спокійним. Мав здібності до математики, а ще, як і всі хлопчаки, любив уроки фізкультури. В 2012 році був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у Новоград-Волинську Житомирської області старшим стрільцем-кулеметником. Демобілізувався в 2013 році.
В 2014 році, коли на Сході України розпочалася російсько-українська війна, Трохимчук Іван був мобілізований одним із перших. Перед відправкою в Луганську область, 40 днів проходив навчання у Володимир-Волинському навчальному центрі.
У період з 19 червня 2014 до 27 липня 2014 р. та з 29 липня 2014 до 02 серпня 2014 р. безпосередньо брав участь в бойових діях в районі Донецької та Луганської областей.
Іван за період служби двічі отримував поранення: перше – під час боїв біля селища Дзеркальне Луганської області, друге – вже на території Донецької області. Для лікування був направлений в м. Рівне. Помер Трохимчук Іван 06.08. 2014 року.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»Трохимчук І. нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У школі, де навчався Трохимчук Іван Васильович, відкрито меморіальну дошку його честі.
