Новина
У ці дні вшановуємо пам’ять військових з Острожчини, Дубенщини та Здолбунова
14:43, 29 Червня
У понеділок та вівторок, 28 та 29 червня, Рівненщина вшановує пам’ять про тьох своїх воїнів, які захищали нашу державу на фронті російсько-української війни.
28 червня 2015 року не стало Віктора Микитюка зі Здолбунова. Цього ж дня 2017 році не стало Леоніда Герасимчука із Дубенщини та . Шість років тому 29 червня помер Іван Стрикун з Острожчини.
Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин на Острожчині. Закінчив місцеву середню школу. Після її закінчення відбував службу у радянській армії. Демобілізувався молодшим сержантом. Після демобілізації пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», сусіднє село Михалківці. Там познайомився і в 1990 році одружився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. У них народилося двоє діток – син Іван та донька Ольга.
До Збройних сил України Іван Григорович був призваний 12 березня 2015 року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні, 20 квітня 2015 року відправлений на проходження військової служби до військової частини В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу № 118 від 19.05.2015 року командира цієї ж військової частини брав безпосередню участь у військових діях.
Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ої окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року по дорозі в лікарню в м. Новоградівка Донецької області. 3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці Острозького району Рівненської області. У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.
Вічна пам’ять!
Віктор Микитюк народився 13 серпня 1964 р. у місті Здолбунові. Навчався в Ужгородському державному університеті, математик, викладач. З 1991 року працював у ОВС, в 42 роки вийшов на пенсію в званні майора міліції.
Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (30-та окрема механізована бригада, раніше — 2-ий БТО «Горинь»). Мав позивний “Лис.” До Збройних сил України був призваний 29 серпня 2014 року, учасник Антитерористичної операції. Під час проходження служби занедужав.
28 червня 2015 року помер під час виконання бойового завдання на фронті російсько-української війни від ускладнення хвороби. Поховали офіцера в м. Здолбунові на Алеї Героїв. Залишилася дружина та двоє дітей.
Нагороджений відзнакою “За оборону рідної держави” (посмертно). Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
Герасимчук Леонід Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району. Навчався у місцевій школі, у 2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А вже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.
Багато років свого життя віддав службі в Збройних силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів був на фронті російсько-української війни.
У 2014 році група саперів військової частини А 1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Потрапили в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, а за героїзм у бою був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Петро Порошенко. Згодом разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах на фронті з організації комендантської служби.
Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович служив Україні.
Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.
У загиблого залишилися дружина Наталія та діти Максим і Вікторія.
