Новина
Вшановуємо пам’ять двох бійців з Рівненщини
13:04, 24 Червня
Сьогодні, 24 червня, День пам’яті про двох військових з Рівненщини, які загинули захищаючи Україну на фронті російсько-української війни.
Сьогодні 54 роки від дня свого народження мав би відзначати Драчук Петро Ростиславович.
Народився в селі Плоске колишнього Острозького району. У 1984 році закінчив середню школу села Плоске Острозького району, потім – Шепетівське середнє професійно-технічне училище №20 (місто Шепетівка Хмельницької області).
З 1994 року працював слюсарем, потім – оператором дільниці контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і телемеханіки нафтоперекачувальної станції «Новини» Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».
5 лютого 2015 року Острозьким районним військовим комісаріатом Рівненської області призваний на військову службу по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. З 20 лютого по 7 березня 2015 року проходив службу на 233-му загальновійськовому навчальному полігоні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4152 (польова пошта В1670), село Мала Любаша Костопільського району).
З 7 березня по 22 квітня 2015 року проходив службу в 73-му морському центрі спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).
З 22 квітня 2015 року – старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).
14 серпня 2015 року близько опівночі військовослужбовець 93-ої окремої механізованої бригади Петро Драчук був поранений внаслідок обстрілу «ГРАДами» біля села Опитне Ясинуватського району Донецької області. Петра госпіталізували до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова. Помер 16 серпня 2015 року. Смерть настала в результаті отриманих поранень.
19 серпня 2015 року похований на кладовищі села Плоске Острозького району.
Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року “за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі” Петро Драчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Також сьогодні минає 7 років як загинув військовий з Рівненщини Бєлкін Андрій Володимирович.
Народився 2 липня 1977 року в м. Алушта. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС України.
Після закінчення отримав спеціальність льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.
Загинув у ході російсько-української війни 24 червня 2014 року біля гори Карачун поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я, терористи збили за допомогою ПЗРК.
Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина. У нього залишилися дружина та троє дітей: син та дві доньки.
Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» А. Бєлкін нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
