Новина
Військовий, який дивом врятувався на війні, тепер допомагає дітям
12:01, 15 Квітня
На сторінці Благодійного Фонду «З Богом у серці» продовжують розповідати про своїх волонтерів. Цього разу йдеться про військового з Рівненщини Дмитра Дибуса.
Рівняни потрапив на війну ще зовсім юнаком. Свій 20-й день народження він зустрів у танку посеред степу. Спочатку це були навчання на полігоні, що тривали кілька тижнів, далі — бойові завдання, проте він знав, що незабаром їх відправлять на фронт. Як йдеться у дописі, Дмитро розповів, що страху не було, а єдиним бажанням в цей момент було бодай ненадовго повернутись додому — аби тільки побачити батьків та брата.
За всі роки на війні, найбільш знаковими для рівнянина стали дві дати, коли йому немовби заново було дароване життя.
Одного разу, отримавши наказ розбити ворожий блокпост, їх загін натрапив на засідку, і по його машині влучили кумулятивним снарядом, а це практично стовідсоткова загибель. Прилетіло прямісінько у нього — в лобову броню. Дмитро досі не може збагнути яким чином йому та екіпажу вдалося врятуватися. Пригадує, як вони поспіхом покидали машину, як перевіряв, чи нікого не залишилось всередині. Далі пролунав вибух, снаряд влучив у інший наш танк, усі хлопці, що були у ньому, загинули. Деякі були його однолітками..
Друга подія у його житті – коли він в останній момент вибрався із палаючого танку. Дмитро запевняє, якби затримався хоч на трішки – вже не врятувався би. Та найцікавіше те, що він, будучи усередині машини, навіть не зрозумів, що є якась небезпека, і тому продовжував їхати. Аж раптом відчув, що негайно потрібно вибиратись. Коли ж вибіг назовні і озирнувся, то не повірив своїм очам, побачивши стовп вогню та чорного диму з башти танку.
“Кожну людину, що має дуже добре і водночас хоробре серце, найімовірніше, спіткає непроста доля. Бо ж усі найцінніші речі здобуваються виключно силою, і істинний шлях завжди найскладніший. Але серце добре та сильне піде тільки таким шляхом, бо не зможе по-іншому; бачачи поруч інші, більш привабливі чи легкі шляхи, не спокуситься, бо має чіткий орієнтир. Так склалося і в житті Дмитра Дибуса, добре і сміливе серце якого повело його захищати рідну землю, відколи почалася війна.
Сьогодні він волонтер нашого фонду і координатор у м. Рівне. Коли мова йде про допомогу дітям, Діма відразу поспішає зробити набагато більше, аніж навіть у його силах. Одного разу він сказав, що постійно думав про ті дні, коли вижив, і питав себе, чому ці дива відбулися із ним, чому він залишився живим. Він помовчав трішки, а потім неочікувано заявив: «Коли я потрапив у наш фонд, я зрозумів, що це, можливо, і є причиною, чому я досі живий». Робити добро, рятувати життя, а також бути противагою усьому тому злу, яке є у світі — вважає своїм обов’язком і покликанням. Коли у когось із нашої команди опускаються руки, Діма спокійно промовляє: «У нас все вийде. Ми ж з Богом у серці!» – йдеться у дописі на сторінці фонду.
